Під козацькою фортецею Монастирищами 20–21 березня 1653 року відбулась одна з найзнаменитіших битв визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Подвиг українських козаків та самого полковника Івана Богуна можна сміливо прирівняти до подвигу спартанців та їх царя Леоніда під Фермопілами (480 р. до н.е.). Адже як свідчать перекази, Кальницький (Вінницький) полковник Іван Богун мав в своєму підпорядкуванні трохи більше 400 козаків, а польський магнат Стефан Чарнецький понад 15 000 шляхти та найманців – тобто відбірного професійного війська.

Проте історики  не додають до загальної чисельності польського війська озброєних пахолків, так званих обозних слуг, цебто конюхів, фуражирів, кухарів, ковалів, шевців, теслярів та іншу панську челядь.  Ці пахолки (обозні слуги та челядь) були добре озброєні та при нагальній потребі брались за зброю. Такої озброєної челяді (обозних слуг) у корпусі Стефана Чарнецького могло нараховуватись ще додатково до основного професійного війська понад 10 тисяч чоловік. Таким чином на кожного козака з загону Івана Богуна приходилось біля 50–60 супротивників… 

Ларіон Загородній – хлібороб із діда-прадіда – взірцевий герой більшовицької міфології: "нерухомістю не володів", батьки землі не мали, орендували 8-10 десятин, вирощували хліб. Здавалось, ідеальнішого пролетаря не знайти, але, як довів його життєвий шлях, не завжди матерія визначає свідомість…

Період розпаду Київської Русі на окремі удільні князівства та початку становлення Галицько-Волинської держави як окремої і самостійної одиниці на міжнародно-політичній арені прийнято ототожнювати із князівсько-дружинною формою державної організації. “Видатні дослідники”, здебільшого радянського періоду, намагалися всіляко акцентувати увагу на переважанні монархічної форми правління і саме тому, на жаль, офіційні джерела дуже часто замовчують або згадують мимохідь факт існування на теренах України іншого важливого елементу – народовладдя. Одним з прикладів типового громадівського самоуправління ХІІІ століття є Болохівська земля – територія, населення якої довгий період часу боролося за незалежність і можливість звільнитися з-під влади правлячої династії та вирішувати всі справи шляхом самоврядування.

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних пріоритетів. 

Северин Наливайко - повстанець, зрадник, розбишака, волоцюга - як його тільки не називали. Для чого йому були походи у Молдавію та Білорусь? Для чого він палив міста і села? Для чого зібрав навколо себе кілька тисяч головорізів, які в решті-решт зрадили його? Невже все це зробив він у помсту за батька? Невже не було жодного повстання в українській історії, яке не виросло із особистих, часто егоїстичних бажань їхніх керівників?

“Хотіла б я вийти у чистеє поле, 
 Припасти лицем до сирої землі 
 І так заридати, щоб зорі почули, 
 Щоб люди жахнулись на сльози мої” 

Леся Українка

Багатовікова історія українського народу багата подіями, що опісля передаються з покоління в покоління і глибинний зміст яких часто залишається нерозкритим. Так, зокрема, сталося із спалахом польсько-українського протистояння на Волині 1943 року, яке кожна сторона інтерпретує по-своєму. Хотілося б, щоб врешті-решт в Україні виробилася своя державницька позиція щодо цих подій.

Збройний конфлікт між Совєтською Росією та Українською Народною Республікою (УНР) в 1917–1921 роках за контроль над українськими землями, колишніми південно-західними губерніями Російської імперії. Призвів до значних втрат у тогочасному українському суспільстві. Закінчився поразкою УНР, більшовицькою окупацією України і входженням УСРР до складу Радянського Союзу в 1922 році. Інші назви — московсько-українська війна, совєтсько-украї́нська війна, російсько-украї́нська війна, більшовицько-українська війна.

У 1917 році Україна вступила в новітню добу своєї історії. Не маючи власної державності й територіальної цілісності, країна була розділена між двома сусідніми імперіями - Російською та Австро-Угорською.

Українські землі займали понад 700 тис. кв.км. Чисельність населення перевищувала 48 млн. чоловік, з яких 33 млн. (2/3 населення) становили українці. Серед інших національностей виділялися росіяни, євреї. За національним складом село було переважно українським, місто - багатонаціональним.

Спротив геноциду. 

Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору 1932–1933 років. Насправді сотні тисяч українців боролися, відстоювали право на свободу та життя, зокрема, і зі зброєю в руках. 

Саме страх перед українським визвольним рухом штовхнув Й. Сталіна і його оточення до вчинення злочину Голодомору – геноциду Українського народу у 1932–1933 роках. Шляхом винищення частини українського суспільства Сталін планував зупинити зростання національної свідомості українців, перетворити наших предків на «радянських людей». 

Малюнок нічного бою, зроблений у 1940 р. його учасником – вояком 49-го гпс Яном Гундлахом  

“Веселі й упевнені повернемося додому, біляві наречені будуть нам за нагороду”, - саме так наспівували у пісні Висоцького солдати групи “Центр”, маршируючи Україною влітку 1941 року. Напевно, аналогічні мотиви бриніли й в головах самовпевнених зігфрідів, що за два роки до того перетнули кордон Польщі. Але саме тоді, у вересні 1939-го, їх тевтонська пиха вперше зазнала болючого удару. У сьогоднішній Польщі цю історію пам’ятають й шанують. Час поговорити про неї й в Україні. 

В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові. 

28 січня обидві радянські колони з’єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця.