ЛІТЕРАТУРА
Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія
«Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись».
Щедрик, щедрик, щедрівочка
Щедрик, щедрик, щедрівочка Прилетіла ластівочка Стала собі щебетати, Господаря викликати: — Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару,
ЧИТАТИДума про Феська Ганжу Андибера
Ой полем, полем Киліїмським, Битим шляхом ордиїнським, Ей, гуляв, гуляв козак, бідний летяга, Сім год і чотири Да потеряв...
ЧИТАТИ
Україно, п'ю твої зіниціГолубі й тривожні, ніби рань.Крешуть з них червоні блискавиціРеволюцій, бунтів і повстань.
Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру — водовир
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру — водовир
Та нічого. Тільки от що.
На пронизливих вітрах
облетіло наше листя,
облетіло його – страх!
На пронизливих вітрах
облетіло наше листя,
облетіло його – страх!
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Скошені трави рясно вкривають берег.
Темрява, місяць, чиста річкова гладь...
Вкотре Перун громовицями небо пере,
Гострить сокиру. Іскри довкруг летять.
Темрява, місяць, чиста річкова гладь...
Вкотре Перун громовицями небо пере,
Гострить сокиру. Іскри довкруг летять.
Перед лицем зірок
Зайві слова відверті –
Наче останній крок,
Погляд в обличчя смерті.
Зайві слова відверті –
Наче останній крок,
Погляд в обличчя смерті.
Материнські сльози
Лише сніг зійде, а на луках, на горбах, понад стежками з'являються маленькі білі квіточки. Люди називають їх материнськими сльозами і склали таку легенду.
Про Тополю
Жили на Росі чи Славуті славні поляни Житий і Добрина. І народилося в них дві доньки – чарівні, як богині. одна з'явилася на світ у Полі під час весняних робіт, тож нарекли волхви її Поляною, або Полею.
Чорт-змій і запродані діти
Десь у якомусь-то царстві, в якомусь государстві був жив собі старий чоловік та жінка. І зроду в них не було дітей.
