Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Змучені і зневірені

cyborgs

Змучені і зневірені 
Ті, хто творять історію. 
Пальцями почорнілими
Вчаться життю зі зброєю.

Серед усіх - не зломлені
Болем, смертями, зрадами, 
І почорнілі, втомлені 
Сплять у степу під ГРАДами.

Від барикад скривавлених – 
До Ілловайських "опадів"
Залишки йдуть незламаних, 
Поки що не закопані.

Очі - глибоке озеро, 
Де замість дна - поранення:
"З Фронту лиш тих привозили,
Хто воював неправильно".

І до катів усміхнених
Тягнуться руки згорені, 
Що вже давно зневірені – 
Та ще й тепер знедолені.

Нас залишилось мізерно,
Але ми - сталь гартована, 
І, наче меч, обріжемо
Шиї брехливим головам.

Стануть в колони кіборги! 
Сотні очей пустих. 
І не зупинять стінами
Чорних їх всіх та злих.

Друже! 
Коли вагаєшся – 
Згадуй цих три слівця:
"Кіборги. Не. Ламаються.
Кіборг. Це я. Це я."

© Влад Сорд

Українська поезія, Вірші, Кіборги, Влад Сорд

Допомога проекту

На сайті 70 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018 ПроСвіт 
Всі права застережені