1272 рік - Заснування Москви

В 1264 році після смерті Олександра Ярославовича «Невського» великим князем Володимирським був призначений Ярослав Ярославович, наступний по черговості брат Олександра. І цей князь "запанував" на Володимирському столі лише з допомогою татарських військ.

"... Ярослав звернувся до хана і з його допомогою став великим князем".
/"...Ярослав обратился к хану и с его помощью стал великим князем"/
/Словарь-справочник "Литература ...", стр.250/

Золота Орда Ярослав Ярославович, як і брати, з великим задоволенням водив татарські загони до Суздальської та Новгородської земель. Навіть за дуже завуальованим "писанням" Н.М. Карамзіна, він робив таке не менше двох разів з 1264 по 1270 роки.

"Літописці не говорять ні слова про характер цього Князя; бачимо тільки, що Ярослав не вмів ні задовольнятися обмеженою владою, ні утвердити самовладдя сміливою рішучістю; ображав народ і звинувачувався як злочинець; не відрізнявся ратним духом, бо не хотів сам керувати військом, коли воно билося з Німцями; не міг назватися і другом батьківщини, бо озброював Моголів проти Новагорода".
/"Летописцы не говорят ни слова о характере сего Князя; видим только, что Ярослав не умел ни довольствоваться ограниченною властию, ни утвердить самовластия смелою решительностию; обижал народ и винился как преступник; не отличался ратным духом, ибо не хотел сам предводительствовать войском, когда оно сражалось с Немцами; не мог назваться и другом отечества, ибо вооружал Моголов против Новагорода"/
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.217./

Наприкінці правління Ярослава Ярославовича розгорілася чергова сварка за великокнязівський стіл між ним та його молодшим братом Василем. Золотоординський Хан Менгу-Тімур, який правив у той час, щоб припинити брудні доноси і встановити мир у своїх Північних Улусах, наказав прибути в Сарай Ярославу, Василю та синам Олександра Невського.

"Ярослав Ярославович ... У 1271 р. їздив в Орду з синами Невського і по дорозі назад помер".
/"Ярослав Ярославович... В 1271 г. ездил в Орду с сыновьями Невского и на обратном пути умер"/
/Словарь-справочник "Литература ...", стр.250./

Очевидно, звинувачення в неблагонадійності князя Ярослава були настільки вразливими, що Ярослав був відсторонений від великокнязівського столу та отруєний.

"Великий князь Ярослав, наслідуючи приклад батька та Олександра Невського, намагався всіма способами догоджати Хану, і подібно до них скінчив життя своє на зворотному шляху з Орди, куди він їздив з братом Василем ..."
/"Великий князь Ярослав, следуя примеру отца и Александра Невского, старался всеми способами угождать Хану, и подобно им кончил жизнь свою на возвратном пути из Орды, куда он ездил с братом Василием..."/
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.216./

Незабаром після "смерті в дорозі з Орди" Ярослава ярлик на Володимирський великокняжий стіл отримав останній із братів Олександра Невського – Василь.

"У 1272 р. Василь Костромський став великим князем Володимирським (отримав ярлик на стіл від Хана Менгу-Тимура). При ньому було проведено другий (перший перепис був проведений за Ярослава Всеволодовича приблизно в 1245 році, другий за Олександра Невського в 1257 році) татарський перепис".
/"В 1272 г. Василий Костромской стал великим князем Владимирским. При нем была проведена вторая татарская перепись"./
/Словарь-справочник "Литература ...", стр. 251./

Було вирішено долю і синів Олександра. За ними залишилися ярлики удільних князів: Дмитру залишився Переславль-Залеський, Андрію – Городець. Молодшому синові Олександра - Данилу в 1271 виповнилося всього лише 10 років. Але й про нього подбав Хан Менгу-Тімур.

Не варто забувати: Батий та Берке були братами – синами Джучі (старшого сина Чингісхана). Але після смерті Берке на Ханському престолі Золотої Орди знову осів нащадок Батия, його онук, Менгу-Тімур. А він знав, що Олександр Невський, ставши андою Сартака, поріднився з родом Батия. За монгольськими законами сини Олександра також вважалися онуками Хана Бату, як і Менгу-Тімур.

Ні під час першого (приблизно 1245 рік) ні під час другого (1257 рік) переписів поселень і населення Суздальської землі, які проводили чисельники зі ставки Хана, Москва, як поселення не було зафіксовано і відповідно і князя на "московському столі" не було. Адже йшлося про найбільші на той час доходи. Саме Хан Золотої Орди, онук Батия, Менгу-Тімур наказав заснувати поселення Москва під час третього перепису Суздальського населення, зробленого в 1272 році. А в 1277 році після досягнення Данилом (сином Олександра Невського) повноліття (за законами Золотої Орди в 16 років) посадив цього князя на "московський стіл".

"Після смерті Олександра (Невського)... отримали: Дмитро - Переяславль, Андрій - Городець. Молодший, Данило, став через деякий час першим московським князем, і від нього пішла династія московських... князів та царів".
/"После смерти Александра (Невского)... получили: Дмитрий - Переяславль, Андрей - Городец. Младший, Даниил, стал через некоторое время первым московским князем, и от него пошла династия московских... князей и царей"./
/Журнал "Родина" №11. Москва, 1993 год, стр.30/

Лише в 1339 році згідно з Воскресенським літописом у поселенні Москва було закладено фортецю. І лише від цієї дати поселення Москва можна вважати городом (город - поселення яке має огорожу у вигляді захисних мурів або стін).

Із заняттям Василем великокнязівського столу настала найбільша свара у землі Суздальській: спочатку між ним і синами Невського, а пізніше між самими синами Олександра.

"Через два роки, ... (йдеться про суздальську землю), Великий Князь вирушив до Хана... і... після повернення з Орди помер в Костромі... до прикрості Князів і народу, які шанували в ньому Государя розумного і добродушного".
/"Через два года, ... (речь идет о суздальской земле), Великий Князь отправился к Хану... и... по возвращении из Орды преставился в Костроме... к горести Князей и народа, чтивших в нем Государя умного и добродушного"./
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.223-224./

Як бачимо, і князь Василь був отруєний через непотрібність його. Сталося це 1276 року.

Після смерті князя Василя на арену Суздальської землі виходять забіяки сини Олександра, так званого Невського. Навіть "вигадувач російської історії" Н.М. Карамзін змушений визнати, що при всіх прикростях народу після навали Батия, він всього лише відпочивав. Напасть прийшла разом із синами Олександра Невського.

"У такому стані знаходилося Велике Князівство (Володимирське), коли Димитрій Олександрович зійшов (1276 року) на престол оного, на нещастя підданих і себе самого, до сорому віку і крові Героя Невського".
/"В таком состоянии находилось Великое Княжение (Владимирское), когда Димитрий Александрович восшел (в 1276 году) на престол оного, к несчастию подданных и своему, к стыду века и крови Героя Невского"./
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.226./

Ось стислий "перелік заслуг" синів Олександра перед великим Володимирським Улусом.

"Дмітрій Олександрович (?-1294), син Олександра Невського... З 1276 став великим князем Володимирським. Проти нього виступав його молодший брат Андрєй Олександрович, який в 1281,1285 і в 1293 р. приводив ... (Суздальську землю) татаро-монгольські раті.
Андрій Олександрович (?-1304), син Олександра Невського... У 1281 р. намагався захопити володимирський стіл свого брата Дмитра. Поїхавши в Орду, він отримав там ярлик та татарські війська (ось воно – справжнє право на "велике князювання" у Суздальській землі). Але Дмитро звернувся за допомогою до хана Ногая (Ногай був темником)... і за його допомогою відновив своє становище. У 1285 р. А(ндрей) А(лександрович) знову розпочав ворожі дії, але невдало. У 1293 р. А(ндрей) А(лександрович) втретє привів ... (на Суздальську землю) татар і з їх допомогою зайняв великокняжий стіл, у якому пробув ще 10 років".
/"Дмитрий Александрович (?-1294), сын Александра Невского... С 1276 г. стал великим князем Владимирским. Против него выступал его младший брат Андрей Александрович, который в 1281,1285 и в 1293 гг. приводил ... (Суздальскую землю) татаро-монгольские рати.
Андрей Александрович (?-1304), сын Александра Невского... В 1281 г. пытался захватить владимирский стол у своего брата Дмитрия. Поехав в Орду, он получил там ярлык и татарские войска. Но Дмитрий обратился за помощью к хану Ногаю ...и с его помощью восстановил свое положение. В 1285 г. А(ндрей) А(лександрович) опять начал враждебные действия, но неудачно . В 1293 г. А(ндрей) А(лександрович) в третий раз привел ... татар и с их помощью занял великокняжеский стол, на котором пробыл еще 10 лет"/
/Словарь-справочник "Литература ...", стр. 252./

Вчинки синів Невського характеризують їх як ділків, позбавлених моральних принципів, жорстоких поневолювачів одноплемінників, нарешті, людей, одержимих лише особистою вигодою.

"Лестощами і дарами задобрив Хана, Андрєй (син Олександра Невського) отримав від нього грамоту (ярлик) і військо, підступив до Мурома і велів усім Удільним Князям з'явитися до нього в табір з їхніми дружинами ... Здивований цією раптовою грозою, Великий Князь (Дмітрій - син Невського) шукав порятунку у втечі, а Татари, користуючись нагодою, нагадали ... (Володимирському князівству) часи Батиєві. Муром, околиці Володимира, Суздаля, Юр'єва, Ростова, Твері, до самого Торжка, були розорені ними: вони палили і грабували будинки, монастирі, церкви, не залишаючи ні ікон, ні судин, ні книг, прикрашених багатою палітуркою (вкрадених у Київських храмах Андрієм Боголюбським), гнали людей натовпами в полон або вбивали... Переславль, удільний город Дмітріїв, хотів оборонятися і був жахливо за те покараний, не залишилося жителя... який не оплакав би смерті батька чи сина, брата чи друга. Це нещастя сталося 19 грудня, на Різдво Христове церкви стояли порожні, замість священного співу лунав у місті один плач і стогін. Андрій, злісний син батька настільки великого і люб'язного ..., святкував один із Татарами і, зробивши справу свою, відпустив їх з подякою до Хана".
"Лестию и дарами задобрив Хана, Андрей получил от него грамоту и войско, подступил к Мурому и велел всем Удельным Князьям явиться к нему в стан с их дружинами... Изумленный сею внезапною грозою, Великий Князь искал спасения в бегстве, а Татары, пользуясь случаем, напомнили ... время Батыево. Муром, окрестности Владимира, Суздаля, Юрьева, Ростова, Твери, до самого Торжка, были разорены ими: они жгли и грабили домы, монастыри, церкви, не оставляя ни икон, ни сосудов, ни книг, украшенных богатым переплетом, гнали людей толпами в плен или убивали... Переславль, удельный город Димитриев, хотел обороняться и был ужасным образом за то наказан, не осталось жителя... который не оплакал бы смерти отца или сына, брата или друга. Сие несчастие случилось декабря 19, в Рождество Христово церкви стояли пусты, вместо священного пения раздавался в городе один плач и стон. Андрей, злобный сын отца столь великого и любезного ..., праздновал один с Татарами и, совершив дело свое, отпустил их с благодарностию к Хану".
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.228-229./

Однак не повинна складатися думка, що татари приходили до Суздальської землі, аби лише грабувати та вбивати. Саме цю думку й прищеплювала сотні років офіційна Москва. На каральні набіги провокувала татар брехливість і своєкорисливість князів. Князь вишукував компромат на свого родича, збирав свідків і дари і поспішно прямував до Золотої Орди до Хана, де компромат зводив у клепи та вимагав від Хана справедливості.

Золотоординські Хани, як будь-які правителі, вимагали від своїх підданих - Володимирських Улусних князів, а статус їх був набагато нижчим за татарські Баскаки, - суворої покори законам Орди, чіткого збору і здачі данини в скарбницю Хана, посилки військових дружин для участі у військових походах. Князі ж були злодійкуваті, і приводи для доносу завжди були.

Біда народу Суздальської землі полягала ще й у тому, що брати Дмітрій та Андрєй у своїх особистих, корисливих цілях спиралися в Орді на різні військові сили: спочатку на законні війська Хана, потім на війська темника Ногая, що відбився від Ханських рук (військовий чин, який командував 10-ма тисячами війська).

Факти свідчать, що сини Олександра Невського спиралися на досвід батька, який свого часу зрадив свого брата, - Великого Володимирського князя, заради великокнязівського столу.

У 1293 році новий золотординський хан Тохта знову направив війська на чолі зі своїм братом Туданом (Дюденем) проти Дмітрія. Андрєй утвердився на великому князівстві.

"Улітку 6801 [1293]. ... Того ж літа бив чолом Андрєй князь цесареві з іншими князями на Дмітрія князя зі скаргами, і відпустив цісар брата свого Дуденя з безліччю раті на Дмітрія. О, багато більше капості хрестиянські безвинні міста отримали: Володимерь, Москва, Дмітров, Волок та інші гради, лишивши всю землю порожньою; а Дмітрій до Пскова втік. Новгородці ж із Семеном Климовичем дари послали цісарю Дюденю на Волок: «відвернули рать з Волока»; а по Андрія пославши з поклоном. Андрій князь рать повернув, а сам поїхав у Новгород і сів на столі, в тиждень сиропусний".
/"В лѣто 6801 [1293]. … Того же лѣта би чоломъ Андрѣи князь цесареви съ иными князи на Дмитриа князя с жалобами, и отпусти цесарь брата своего Дуденя съ множеством рати на Дмитриа. О, много бяше пакости крестияномъ безвинныя городы поимаша: Володимерь, Москву, Дмитровъ, Волокъ и иныи грады, положиша всю землю пусту; а Дмитрии во Пьсковъ вбѣжа. Новгородци же Сменомъ Климовичемъ дары послаша цесарю Дюденю на Волокъ: «воспяти рать с Волока»; а по Андрѣя послаша с поклономъ. Андрѣи князь рать въспяти, а самъ поиха в Новъгород и сѣде на столѣ, в недѣлю сыропустную"./
/Новгородская летопись/

Ми нарешті вперше побачили справжнє, а не міфічне поселення Москва. З цього часу (кінець XIII століття!) Московський Улус стає відомим серед інших Улусів Золотої Орди, народжений за велінням Хана Золотої Орди і керувався законами Орди. Не слід забувати, що Золота Орда XIII століття була розвиненою і передовою державою. Залісся сотні років було лише її глибокою глушиною, яка не хотіла ні просвічуватися, ні запозичувати передову культуру інших провінцій (улусів) Золотоординської Імперії. Адже Казань на той час вже мала водогін і навчальні заклади, а в самій столиці імперії, Сараї, зводилися чудові палаци, каменем мостилися вулиці, споруджувалися водостічні споруди.

Як не дивно, але і Дмітрій (син Невського), вже відмовившись від великокнязівського столу на користь брата Андрєя, і збагнувши, що його вотчина Переславль обернена на попіл, помер у дорозі біля Волока: чи то його теж отруїли, чи то своєю смертю. Але цього разу Переславль спалили не татари, а родичі - князь Федір Ростиславович, як то кажуть, - "подбав" про рідну людину.

На цьому сварка синів Олександра Невського не скінчилася. У брудну гру вступив молодший син - Данііл.

"Відкрилася чвара, що дійшла до вишнього судилища Ханова, сам Великий Князь (Андрєй) їздив до Орди зі своєю молодою дружиною, щоб здобути милість Тохти. Посол Ханський, обраний бути миротворцем, скликав Князів у Володимир...
Татарин слухав підсудних з гордим виглядом, але не міг утримати їх у межах належного смирення. Розпалені суперечкою Князі та Вельможі взялися було за мечі. Єпископи, Володимирський Симеон і Сарський Ісмаїл, ставши серед шумного сонму, не дали братам різатися між собою. Суд закінчився миром чи, краще сказати, нічим”.
/"Открылась распря, дошедшая до вышнего судилища Ханова, сам Великий Князь (Андрей) ездил в Орду с своею молодою супругою, чтобы снискать милость Тохты. Посол Ханский, избранный быть миротворцем, созвал Князей в Владимир...
Татарин слушал подсудимых с важностию и с гордым видом, но не мог удержать их в пределах надлежащего смирения. Разгоряченные спором Князья и Вельможи взялись было за мечи. Епископы, Владимирский Симеон и Сарский Исмаил, став посреди шумного сонма, не дали братьям резаться между собою. Суд кончился миром или, лучше сказать, ничем"./
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр. 241-242./

На щастя для Суздальського населення, цього разу протистояння закінчилося швидко, оскільки Данііл (перший московський князь) раптово помер 1303 року.

Але розгорілися нові чвари між князями Володимирськими, Тверськими та Рязанськими. Зрештою, князівські чвари набридли і Хану Золотої Орди. Хан знову наказав зібрати всіх князів і втихомирити неслухняних.

Нарешті Великий Князь (Андрєй, син Невського), бувши цілий рік в Орді, повернувся з Послами Тохти (Хан Золотої Орди). Князі з'їхалися в Переславлі на загальний Сейм (восени 1303 року). Там, у присутності Митрополита Максима, читали ярлики або грамоти Ханські, в яких цей гордовитий король оголошував свою верховну волю, нехай насолоджується Велике князювання тишею, нехай припиняться чвари Володарів, і кожен з них нехай буде задоволений тим, що має. (Що дав Хан - тому й радуйся!)".
/"Наконец Великий Князь (Андрей, сын Невского), быв целый год в Орде, возвратился с Послами Тохты. Князья съехались в Переславле на общий Сейм (осенью в 1303 году). Там, в присутствии Митрополита Максима, читали ярлыки или грамоты Ханские, в коих сей надменный повелитель объявлял свою верховную волю, да наслаждается Великое Княжение тишиною, да пресекутся распри Владителей, и каждый из них да будет доволен тем, что имеет"./
/Н.М. Карамзин "История ...", том IV, стр.244./

Хани Орди ніколи не називали суздальських князів - "Володарями" і ніколи жоден Хан не вимовляв - "Велике князювання". Цю дрібну брехню нам подають свідомо, щоб привчити до "величності" суздальських князів. Князі були звичайними рабами свого Хана, вони навіть отримували ярлик, у прямому значенні, одягнувши ярмо на шию. І "Велике князювання" - було лише складовою Великого татарського Улусу. А Хан у своїх ярликах-дозволах приблизно так і писав: "Я - Хан, з благовоління Великого Бога, наказую моєму рабу Андрію, сину Олександра, зберігати і дотримуватися законів Великої Орди в моєму Володимирському Улусі, своєчасно збирати Ханську подушну данину ...", - і так далі.

Ніколи Хан не вважав князя рівним собі. Навіть на прийомі у Хана, як розповів Плано Карпіні, князь сидів на підлозі серед челяді та своїх підлеглих вельмож, нічим від них не відрізняючись. Така «велич» князя без мішури.

Ось справжні Господарі-власники і Король Ростово-Суздальських князівств з 1238 по 1312 роки:

1. Хан Батий (Саін) - (1238-1250 роки),

2. Хан Сартак - (1250-1257 роки),

3. Хан Берке - (1257-1266 роки),

4. Хан Менгу-Тимур - (1266-1282 роки),

5. Хан Туда-Менгу - (1282-1287 роки),

6. Хан Талабуга - (1287-1290 роки),

7. Хан Тохта - (1291-1312 роки).

Саме ці люди стали прабатьками, так званої російської державності.

Джерела:

- Н.М. Карамзин "История государства российского" (1803 - 1829 годы);

- Словарь-справочник "Литература и культура Древней Руси";