Вершники

Маревом з попелу вкрите сузір'я роси, 
Привидом битв у повітрі – мечів передзвони... 
Духи безсмертних прямують в новітні часи 
Безліччю справ, навіть попри тяжкі перепони. 

Вершником чорним крізь морок безладних ночей 
Думкою, піснею світу шляхи прокладати. 
Небо творити за прикладом власних очей, 
Місячним сяйвом звивати потрощені лати. 

Тінню крилатою в сутінках вічних іти, 
Поглядом сизим у душах знаходити світло. 
Тихим дощем досягати своєї мети, 
З прірви злітати у хмари, народжені вітром. 

У безголоссі, де плачуть тополі німі, 
Шлях до мети указати своїм смолоскипом. 
Наперекір споконвічній жахливій пітьмі 
Всіх, хто потрібен, світами збирати по крихтам. 

Ті, що ховають за масками підлі думки, 
Хто свою душу готовий продати власноруч – 
Марно шукати для власної втечі стежки – 
Стукіт копит по бруківці лунає вже поруч. 

© Вітрова Доця