Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Третій Рим

city on fire

Рим горить. Не зважай на прелюди. 
Ні, не буде дощу. Рим горить. 
Верещать перелякані люди, 
В колотнечі товчуть прапори. 

Остаточно зникає колиска, 
Де спокутують гріх на хресті. 
Покровителів, ідолів низка. 
Всі відомі – але не святі. 

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше: Третій Рим

Ймення мені легіон

testament

Вічність невтомно виписує кола. 
Крізь небуття у наступне ніколи 
Вільно вливається час. 
Сонце відбилося кров'ю на сталі. 
Спроби змінити майбутнє – невдалі, 
Звісно ж для них – не для нас. 

Під надокучливий скрегіт металу, 
Хто я і звідки, вони запитали. 
- Ймення мені легіон. 
Ваша релігія тут ні до чого, 
Я зустрічався і з чортом, і з богом 
Й досі шаную закон.

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше: Ймення мені легіон

Черговий бог

another god

Наді мною зміяться скляні сади. 
Наді мною йде нежива вода. 
На папері лишають пером сліди – 
Черговий підписаний конкордат. 

Хтось повідав, що вкотре з'явився бог. 
Вони знов шукають йому ім’я. 
Вимальовують клаптиками епох 
Ряд пояснень дивних його появ. 

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше: Черговий бог

На дні листопаду

Без присяги. Між чорних потертих свитин. 
Ніби чортів штрафний батальйон. 
Сотні рівних шеренг. Тільки кожен один. 
Перед кожним його Рубікон. 

Неприкаяний сон обірвався за мить. 
За плечима стоїть листопад.
В голові без упину набатом дзвенить
Остогидле «Ні кроку назад!».

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця

Детальніше: На дні листопаду

Випадковості

zustrich

Безмежний всесвіт. Пустка зусібіч. 
Деінде сяє зоряний серпанок. 
Я промінь сонця, що летить крізь ніч, 
Оголосити першим про світанок. 

Зеленим кленом стукну у вікно, 
Сорокою стрибну на підвіконня, 
Застрекочу, відкинувши рядно: 
"Вставай! Усе проспиш на світі, соню!" 

Українська поезія, Вірші, Вітер

Детальніше: Випадковості

Україно, п'ю твої зіниці

a degtyarenko desna

Україно, п'ю твої зіниці1 
Голубі й тривожні, ніби рань. 
Крешуть з них червоні блискавиці 
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво! 
І нехай пливе за роком рік, 
Буду, мамо горда і вродлива, 
З тебе дивуватися повік.

Українська поезія, Вірші, Шістдесятники, Василь Симоненко

Детальніше: Україно, п'ю твої зіниці

Допомога проекту

На сайті 66 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2019 ПроСвіт 
Всі права застережені