Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Між рядками

 
За будь якими фразами, словами 
знайти воліє кожен сенсів п'ять… 
Навчилися читати між рядками – 
самі ж рядки нечитані стоять. 

А все так просто – біле завжди біле... 
Людське життя безглузде без мети. 
Прямуй до неї віддано, щосили 
і створюй ненароджені світи.

Українська поезія, Вітер

Детальніше:Між рядками

Третій Рим

city on fire

Рим горить. Не зважай на прелюди. 
Ні, не буде дощу. Рим горить. 
Верещать перелякані люди, 
В колотнечі товчуть прапори. 

Остаточно зникає колиска, 
Де спокутують гріх на хресті. 
Покровителів, ідолів низка. 
Всі відомі – але не святі. 

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше:Третій Рим

Ймення мені легіон

testament

Вічність невтомно виписує кола. 
Крізь небуття у наступне ніколи 
Вільно вливається час. 
Сонце відбилося кров'ю на сталі. 
Спроби змінити майбутнє – невдалі, 
Звісно ж для них – не для нас. 

Під надокучливий скрегіт металу, 
Хто я і звідки, вони запитали. 
- Ймення мені легіон. 
Ваша релігія тут ні до чого, 
Я зустрічався і з чортом, і з богом 
Й досі шаную закон.

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше:Ймення мені легіон

Черговий бог

another god

Наді мною зміяться скляні сади. 
Наді мною йде нежива вода. 
На папері лишають пером сліди – 
Черговий підписаний конкордат. 

Хтось повідав, що вкотре з'явився бог. 
Вони знов шукають йому ім’я. 
Вимальовують клаптиками епох 
Ряд пояснень дивних його появ. 

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Детальніше:Черговий бог

На дні листопаду

Без присяги. Між чорних потертих свитин. 
Ніби чортів штрафний батальйон. 
Сотні рівних шеренг. Тільки кожен один. 
Перед кожним його Рубікон. 

Неприкаяний сон обірвався за мить. 
За плечима стоїть листопад.
В голові без упину набатом дзвенить
Остогидле «Ні кроку назад!».

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця

Детальніше:На дні листопаду

Випадковості

zustrich

Безмежний всесвіт. Пустка зусібіч. 
Деінде сяє зоряний серпанок. 
Я промінь сонця, що летить крізь ніч, 
Оголосити першим про світанок. 

Зеленим кленом стукну у вікно, 
Сорокою стрибну на підвіконня, 
Застрекочу, відкинувши рядно: 
"Вставай! Усе проспиш на світі, соню!" 

Українська поезія, Вірші, Вітер

Детальніше:Випадковості

Допомога проекту

На сайті 129 гостей та 0 користувачів

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2019 ПроСвіт 
Всі права застережені