Україні
... Бо не для сну зійшла на землю Ти,
І не для тиші. Ні!
Ти мусиш жити,
Щоб сім племен до ніг своїх схилити,
І цілий світ огнем своїм залити,
І всі моря, і землі, і світи.
Життя — не жарт. Життя — страшний закон,
Залізний хрест. Хто взяв його на плечі —
Хай кине все, і рушить крізь хуртечі,
І йде життям, жорстокий, як дракон.
І Ти підеш.
Зубчастому Кремлю,
Твердині зла, старій потворі згуби,
Його криві, кріваві, чорні зуби
Зламаєш Ти і вирвеш без жалю.
І загуде уперше Царський Дзвін,
Коли над ним, все вище, вище, вище
Рудий огонь заплаче і засвище,—
І зареве, і з ревом руне він.
І буде ніч. І буде кладовище.
І білий сніг над мертвим сном руїн.
І вийдеш Ти, в огні крівавих шат,
За дикий мур старих своїх Карпат,
Мов божий гнів, натхненно і кріваво,—
І інший клич, нове, незнане право
Почує світ в огні Твоїх гармат,—
Щоб ті краї, засніжені, понурі,
Морозний світ північної зорі,
Скажи, як живеться тобі у едемі?
Чи світло у домі, чи вугільна темінь?
Чи маєш що їсти, чи гріє багаття?
Чи молишся вранці на мідне розп'яття?
Скажи, чи радієш ти добрим новинам
про доньчину вроду, про успіхи сина,
про хату дідівську, де вічна черешня
дарує надію на долю прийдешню?
Епілог
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.
Хто не жив посеред бурі,
не збагне журби безсилля,
той не знає всеї муки
примусового безділля.
Між рядками
знайти воліє кожен сенсів п'ять…
Навчилися читати між рядками –
самі ж рядки нечитані стоять.
А все так просто – біле завжди біле...
Людське життя безглузде без мети.
Прямуй до неї віддано, щосили
і створюй ненароджені світи.
Спроможний
Sir Winston Churchill
Гонору ніде діти,
Доля неначе цвіт…
Хто спроможний змінитись
Може змінити світ.
Де ви, часи безпечні
Й лагідна путь проста?
Сумніви не доречні –
Кличе вперед мета.
Каменярі
Я бачив дивний сон.
Немов передо мною
Безмiрна, та пуста, i дика площина
I я, прикований ланцем залiзним, стою
Пiд височенною гранiтною скалою,
А далi тисячi таких самих, як я.
А ти – стоїш
…а ти – стоїш,
і навіть і не знаєш,
що Світ тримаєш тим,
що ти – СТОЇШ...
Третій Рим
Рим горить. Не зважай на прелюди.
Ні, не буде дощу. Рим горить.
Верещать перелякані люди,
В колотнечі товчуть прапори.
Остаточно зникає колиска,
Де спокутують гріх на хресті.
Покровителів, ідолів низка.
Всі відомі – але не святі.
Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи
Ймення мені легіон
Вічність невтомно виписує кола.
Крізь небуття у наступне ніколи
Вільно вливається час.
Сонце відбилося кров'ю на сталі.
Спроби змінити майбутнє – невдалі,
Звісно ж для них – не для нас.
Під надокучливий скрегіт металу,
Хто я і звідки, вони запитали.
- Ймення мені легіон.
Ваша релігія тут ні до чого,
Я зустрічався і з чортом, і з богом
Й досі шаную закон.
Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи
Черговий бог
Наді мною зміяться скляні сади.
Наді мною йде нежива вода.
На папері лишають пером сліди –
Черговий підписаний конкордат.
Хтось повідав, що вкотре з'явився бог.
Вони знов шукають йому ім’я.
Вимальовують клаптиками епох
Ряд пояснень дивних його появ.
Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи