У тих, хто іде воювати за гроші, погана карма, 
а погана карма — це як залп батареї САУ. 
Дмитро Мороз, воєнкор 

Тигр обходив корпус Інтернату, який обороняв, але в цей момент не був схожий на хижака. Скоріш на господаря, що оглядає своє обійстя. Він йшов повз вибиті вікна, зупиняючись у кожній кімнаті, вітався із солдатами. Зайшовши до кімнати, де стояла «дашка», виглянув у бійницю, провів рукою по стволу кулемета.

На зворотному шляху зупинився навпроти вікна, за яким було видно ялинку, та довго стояв у глибині кімнати, дивлячись, як сідає сонце.

Хто стріляв в сєпарів? Ніхто не стріляв. Самі застрелились. 
У Новоросії розчарувались. 

Петро Нагайовський, позивний Тигр, командир 2-ї роти 
1-го батальйону «Нічні тіні» 14-ї ОМБр 

Тигр поклав бінокль поміж двох наповнених піском ящиків з-під снарядів і спостерігав за російським снайпером. Уже третій день, якраз з моменту оголошення повного припинення вогню, рота Павловича пересувалась позиціями тільки у позі «зю». Спроба висунути голову над бруствером окопу відразу закінчувалась пострілом ворожих снайперів. Один боєць вже був поранений, і те, що у підрозділі жодного двохсотого, Тигр вважав цілковитою заслугою Всевишнього.

От він, один зі снайперів, у камуфляжі «горка», без будь-якого маскування. Іде по окопу, не пригинаючись.