Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Черговий бог

another god

Наді мною зміяться скляні сади. 
Наді мною йде нежива вода. 
На папері лишають пером сліди – 
Черговий підписаний конкордат. 

Хтось повідав, що вкотре з'явився бог. 
Вони знов шукають йому ім’я. 
Вимальовують клаптиками епох 
Ряд пояснень дивних його появ. 

Світ складається з сотень почутих рим,
З філігранно виточених вершин...
Серце крається. Друже, ти віриш їм,
Хоча досі стільки чудес вершив.

В чистім небі яриться налитий щит – 
Стільки лиха бачив, а все ж зберіг.
Від могутнього кроку земля тріщить,
І, мабуть, це мій найстрашніший гріх.

Я іду. Невагомість – моя сестра.
Заплітаю Всесвіт в прості рядки.
За плечима лишаються біль і страх – 
Острівцями пам'яті вздовж ріки.

Жорна часу стирають міцний граніт,
Лабіринти шляху вкриває пил.
Кожну віру годує свій неофіт – 
Зайвий вигин в зграї життєвих кіл.

Вкотре площу в обіймах стискає люд.
Волоцюги моляться на хрести.
Божевільний табун брехунів, приблуд.
Найсумніше те, що між ними – ти.

Запроторили сонце на ешафот – 
Це людська любов до палких вистав.
Завмирає відлуння останніх нот...
За діла платити момент настав.

В небо тягнеться цівкою білий дим.
Тисячі теорій чекає смерть. 
Наді мною палають скляні сади.
Під несправжнім богом палає твердь.

© Вітрова Доця

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця, Світанок Нової Епохи

Допомога проекту

На сайті 69 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2019 ПроСвіт 
Всі права застережені