Та нічого. Тільки от що

Опубліковано в Костенко Ліна.

Та нічого. Тільки от що.
На пронизливих вітрах
облетіло наше листя,
облетіло його – страх!

Лиш одна є втіха в тому,
що під небом голубим
аж тепер вже видно, хто ми,
до самісіньких глибин.

Хто на що заповідався,
хто що зміг і що не зміг,
хто уліг яким спокусам,
хто ніяким не уліг.

Все вже чітко, без облуди.
Час ішов і проминав.
То були усе прелюди,
а тепер от-от фінал.