Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Сину, вставай, сину!!!

PH22556 2

Плаче душа Вкраїни, 
Плаче дощем кривавим - 
Небо, до вчора синє, 
Піниться у загравах. 
Те, що горіло в грудях, 
Нині ледь-ледь тліє, 
Слово несе облуду 
І покривається цвіллю. 
Те, що було потворне - 
Вдягнуто в царські шати, 
Совість людська хвора 
Вже не стоїть на чатах. 

Цілиться дулом танка 
Аж у саме серце 
Той, хто казав: "Брат`ку, 
Навстіж відкрий дверці - 
Я завітав з миром, 
Ми ж під одним сонцем !..." 
...Як же ти став звіром? 
На`що меча гостриш? 
Чом твій брудний чобіт 
Землю мою душить? 
Що ж за така хвороба 
Точить твою душу?... 

Враз на вуста "брата"
Тінь німоти впала,
Йде по землі катом,
Аж вигорають трави.
Хижий оскал виліз,
Суть оголивши хвору,
Стогнуть Дніпрові хвилі -
Плине по них горе.
Плач матерів лине
Аж під самі хмари,
"Сину, вставай, сину!
Боже, зішли їм кару...".

Доки, скажіть, доки
Лямки рабів нести?
Досить сумних уроків,
Час для звитяг честі!
Аби душею Ненька
Нам воскресала з тліну,
І повертались лелеки
Вже на свою Україну...

© Крісман Наталія

Українська поезія, Вірші, Крісман Наталія

Допомога проекту

На сайті 100 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2019 ПроСвіт 
Всі права застережені