Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Давид Гурамішвілі

guramishvili

А він би міг осмуту й горе 
Забить молитвами й плачем. 
А він би міг забути гори. 
Де навіть сонце по плече.

Де висне місяць, мов підкова 
На вороному скакуні... 
А він би міг забути мову, 
Забути мамині пісні 

І здатись долі непривітній, 
І мовчки впасти їй до ніг... 
Упасти — й згинути безслідно...  
І він би міг... 
А Він — не міг!


© Станіслав Тельнюк


Український письменник Станіслав Тельнюк у вірші «Давид Гурамішвілі» славить відданість поета Гурамішвілі рідній грузинській землі. Автор знаменитої поеми «Давитіані» багато років прожив на чужині, в Україні, але не зрадив пам'яті предків, не забув материнської мови.

Українська поезія, Вірші, Станіслав Тельнюк

Допомога проекту

На сайті 113 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018 ПроСвіт 
Всі права застережені