Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

У червоній зорі палахкоче країна

UA Golodomor

У червоній зорі палахкоче країна,
Наче знов повернулись криваві роки.
Знову плаче від страху маленька дитина
І вбивають людей, як колись, «яструбки».

Це було вже раніше… За що таке знову?!
Нас від нас визволяють незвані «брати».
Знов за прапор вбиватимуть рідний і мову,
Ну а може за хліб замордують кати.

Як колись, знову постріл вночі пролунає…
І поранений в шию впаде чоловік.
Мати сина з колиски при вході саджає,
Щоб він плачем своїм ворогів відволік.

Дрібні рештки муки в невеличкій торбинці,
Поки нишпорять кляті по хаті хто де,
Заховає тишком у дитячій колисці,
Потім сина в колиску свого покладе.

Увірвуться в кімнату розлючені люди.
Та чи люди вони? Хто їх знав як людей?
Мати, втиснувшись в стіну, чекає, що буде,
Та заломлені руки зведе до грудей.

Підійшли. Розпочали по новій шукати.
«Гдє зєрно?! Гдє мука?! Атпіраться нє смєть!», –
Подививсь на дітей та нажахану мати, –
Плюнув зло, розвернувсь і пішов собі геть.

Нам сьогодні загрожують кулі і грати,
Але знов постають дні минулі чомусь:
До одвірку пристала замучена мати,
На мішечку сидить мій маленький татусь.

© Вітер

Українська поезія, Вірші, Вітер

Допомога проекту

На сайті 138 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018 ПроСвіт 
Всі права застережені