Дума про Голод

Послухайте, добрі люди,
Від краю до краю,
Як жилося і живеться,
Про все вам згадаю.  

Як люди колись жили,
Мед-вино кружляли
Та на зібрання ходили,
В долоні плескали.

Все плескали у долоні:
— Ми діждались-таки волі,
А то було горе нам,
Що робили ми панам.

Так робили ми панам,
Що ніколи сісти,
А тепер собі ми робим,
Що нічого їсти.
Гей, гей! — що нічого їсти...

Ну, вже в тридцять другім році,
Як його діждали,
Знайшли люди дуже гарну
Справу з гарбузами.

Качанами, гарбузами
Перезимували,
Тридцять третього весни
Все-таки діждали.

В тридцять третьому году
Їли люди лободу,
Пухли люди із голоду —
Помирали на ходу.

Отощали усі люди,
Падали як мухи,
Кропивою-лободою
Не наповниш брюха...
Гей, гей! — не наповниш брюха... 

Хліб качали-вимітали —
Весь народ сумує,
А «великий голова»
Мовби і не чує.

Він укази іздає:
— Продналог давайте,
Де хочете, там беріть,
Хоч з нігтів колупайте!

— Відкіль же ми почерпнем
На ці продналоги,
Хіба вийдем грабувати
При биту дорогу...

Ну, при битій при дорозі
Із «буксиру» люди.
Багатенько привчилося
До такого труду...
Гей, гей! — до такого труду...

Як наган узяв у руки,
Тоді він багатий,
Чоловіка оголив
Та й пішов проклятий.

А у СОЗі, при дорозі
Роздають макуху —
Хочеш жити — йди до СОЗу,
Бо впадеш без духу.
Гей, гей! — бо впадеш без духу.

Пролилися на Вкраїні
Великії сльози,
Як «великий голова»
Гнав народ у СОЗи.

Отаке-то, добрі люди,
Зчинилося лихо:
Побив голод мужиків —
Сидіть в СОЗі тихо...
Гей, гей! — сидіть в СОЗі тихо...