Возстаніе Наливайка

Ой у нашой у славной Украинъ. 

Бували коли-сь престрашныи злыгодни, бездольни годины; 

Бували й моры й войскови чвары; 

Нихто Вкраинцевъ не-рятовавъ; 

Нихто за ихъ Богови молитвъ не посылавъ; 

Тольки Святый Богъ нашихъ не забувавь, 

На велики зусилья, на водповъдья державъ. 

Тольки Богъ святый знавъ, що вонъ думавъ, гадавъ, замышлявъ, 

Якъ незгодины на Украинську землю посылавъ. 

Отъ-же й пройшли, изойшли злыи незгодины: 

Немае никого, що-бъ насъ подолали! 

Тольки Богъ Святый знавъ 

Що вонъ думавъ, гадавъ, замышлявъ... 

Не день я не два Ляхи Украину плиндровали, 

Ни на часиночку одпочинья не мали, 

До Гетьмана Наливайка дорогу верстали. 

А Гетьманъ хоробрый Наливайко — що вонъ думае гадае? 

Що вонъ за долю товаришовъ своихъ замшляе? 

Только Богъ Святый знае, що ёму на помочъ помагае!... 

Изъ-за горы хмара выступае — выступае, выхожае, 

До Чигрина громомъ вигремляе, 

На Украинську землю блискавкаю блискае. 

То Поляки черезь три ръки три переходы мали, 

Да й биля третёго переходу станомъ стали;

Пустили коней на попасанье,

А що Гетьманъ Наливайко думає, гадае?

Що вонъ на незгоду Ляховъ замышляе?

Тольки Богъ тее знае, що ёму на помочь помагає! —

То не святыхъ воны до Бога проважають:

То Ляхи у бубны вдаряють,

У свистълки да у трубы выгравають,

Усе войсько свое до-купы у громаду скликають,

Що-бъ ишли усъ до громады на послуханье,

Слухати Гетьмана Жовковського одповъданье.

Отъ-то и прийшли усъ, рядомъ стали,

Усъ рядомъ стали, да й замовчали,

А послухавши, коней съдлали,

Черезъ Бълу-ръчку переходъ великій мали:

Мосты мостили, гребли гатили, колья забивали,

Горзину да дряницю клали,

Черезъ Бълу-ръчку переходъ великій мали;

А, перейшовши, огороды да шанци робили,

У-въ окръпъ гарматы становили,

А по-передъ гарматами три хресты вколотили.

А що первый хрестъ, то Сомино висить —

Сомино висить, барзо голосить;

А що другій хрестъ, Богунъ висить —

Богунъ висить, шаблюкою лопотить;

А що третій хрестъ, то порожній стоить,

Усъхъ иншихь козаковъ до себе поджидае, —

Козаковъ поджидае, козаковъ оглядае:

Хто первый подойде, того гармата убье;

Хто другій добъжить, того самопалъ цапне

Хто третій подлетить, той хреститься буде, —

Хреститься буде, й молиться стане;

Що хрестъ зъ осоки — то ёго надбане! . . .

А козаки глядъли, у вочи вбачали,

Про-межъ себе бурковали , раховали,

Три корогвы на забаченье Ляхамъ становили,

На корогвахъ уговоръ-рядну писали:

„Върному православному Христіянсьтву миромъ миръ;

А Ляхамъ-ворогамъ пекельный пиръ.

Въ кого хрестъ - на того й Хрестъ" –

Оть-се-жъ и пойшли наши на чотыри поля

Що на чотыри поля, а на пятее на Подолье;

Ляховъ на всъ стороны, по всъмъ хрестамъ колотили;

Ляхи опрощенья просили, да не допросились:

Не таковськи козаки, що-бъ опрощенье дали,

Не таковськи й Ляхи , що-бъ напасть забули!

Буде й нашимъ лихо, лихо якъ зозуля кувала.

Що вона кувала, про-межъ святыхъ чувала;

Що вона кувала, тому й бути-стати, -

Якъ стануть бъсы правыхъ й неправыхъ еднати,

Души забирати, у пекло до-купы складати.

Водъ того й сёго, одъ иного чого Боже намъ поможе.

Про те вонъ и знае, що вонъ, думае, гадае,

Що Павлови Наливайкови да на помочь помагае.

Не намъ про тее, за тее раховати:

Наше дъло Богови молиться,

Спасителю хреститься!