Література

Перекази / Нардні пісні та думи/ Поезія

Вилинули Соколи с Чужої Сторони

two falcons

Вилинули Соколи
С Чужої Сторони
Сіли-впали у Лісі
На Превоздобному Древі-Оpіcі
Ізвили собі Гніздо Щерлатноє
Ізнесли Яйце Жемчужноє
І вивели собі Дитя
Бездільне
Та Безрідне
Ясне Соколя

То як полетів Сокіл Старий
На Чужу Україну Живности доставати
То він собі Живности не достав
Тілько Бездільне Своє та Безрідне Ясне Соколя утеряв

То він у Свою Україну прилітає
Свого Бездільного та Безрідного Соколяти на місті не застає
То він Сизокрилого Орла стрічає
І до єго Словами примовляє

Ей Сизокрилий Орле
Чи ти не чув чи не прибачив де то Моє Дитя
Бездільне та Безрідне Ясне Соколя поділося

Ей то Сизокрилий Орел теє зачуває
До Ясного Сокола Словами примовляє
Ей то ти то Ясний Соколе

Їхали Стрільці
Булахівці
З Города
Царьгорода
Та твоє Гніздо Щерлатноє увидали
Та Оріх-Дерево зрубали
Та Твоє Дитя
Бездільне
Та Безрідне
Ясне Соколя
Забрали

Та в город Царіград заношали
Та Сребраннє Пута на ноги надівали
Жемчугом очи йому закривали
Та Івану Богословцю на утіху продавали

То то Івась Богословець єго забірає
Золоті Пута на ноги надіває
І Жемчугом очі запускає
По Царигороді гуляє
І Ясне Соколя на руках носить серце своє утішає

То як би-ж ти Ясний Соколе над Цариград-город надлетів
Та жалібненько заквілив
Хай Твоє Дитя
Бездільне та Безрідне Соколя
Не так то весело буває
Не якої птиці не ввижає
Головку склоняє
То чи не буде Іван Богословець велике милосердіє мати
Чи не буде єго на Високий Вал викидати

То Ясний Сокіл теє зачуває
Над город Царигород надлітає
Жалібненько проквиляє

То Ясне Соколя теє зачуває
Свою головку низенько склоняє
І очі під ліб пускає
То Іван Богословець на єго поглядає
Важко здихає
До своїх Слуг словами примовляє

Ой ви вірні мої Слуги
Возьміть Оце Дитя
Бездільне та Безрідне Соколя
Та Золоті Пута з ніг скидайте
Жемчуг з очей здіймайте
Та на Високий Вал виношайте
Та на Тихий Вітер єго пускайте
Буде на єго Тихий Вітер повівати
Чи не буде воно на своє здоровья змагати

Ой у Сьватую Неділеньку барзо рано пораненьку
Бездільне та Безрідне Ясне Соколя забірали
Золоті Пута з ніг скидали
Жемчуг з очей знімали
Та на Високий Вал виношали
На Тихий Вітер пускали

То Ясний Сокіл на Сиру Землю крильця свої спускає
І Своє Дитя Бездільне та Безрідне Ясне Соколя
Поспішно на крила хватає
Під Високу Висоту залітає

Та город-Царигород заклинає
Оже хоч ти Царигород-город на сребро-золото багатий
Шо є в тобі шо їсти і пити
І хороше ходити
Та немає чоловікові одрадости

Услиши Господи  у прозьбах
у нещетних молитвах
Дай Боже миру царьському
народу християнському
На многая літа
до коньця віка!


Джерело:

Українські релігійні роздуми про Спасіння © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2003

Українські народні думи, Ясний Сокіл і Соколя

Допомога проекту

На сайті 18 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018 ПроСвіт 
Всі права застережені