Ой Морозе, Морозенку

Ой Морозе, Морозенку, 
Ой да ти славний козаче! 
За тобою, Морозенку, 
Вся Вкраїна плаче! 
За тобою, Морозенку, 
Вся Вкраїна плаче! 

Ой не так вся Україна, 
Як рідная мати, 
Заплакала Морозиха, 
Стоя біля хати. 
Заплакала Морозиха, 
Стоя біля хати. 

«Ой не плач же, Морозихо, 
Не плач, не журися, 
Ходім з нами, козаками, 
Мед-вина напийся! 
Ходім з нами, козаками, 
Мед-вина напийся!» 

«Чогось мені, козаченьки, 
Мед-вино не п’ється: 
Десь-то син мій, Морозенко, 
З татарами б’ється! 
Десь-то син мій, Морозенко, 
З татарами б’ється!» 

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар — утроє.
Козаків лягло чимало,
А татар — утроє.

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята —
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!»
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!»

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

Ой не так же Україна,
Як те горде військо.
Заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.
Заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята, —
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони ж його не стріляли
Й на четі не рубали;
Тільки з його молодого
Живцем серце виривали.
Тільки з його молодого
Живцем серце виривали.

Взяли його, поставили
На Савур — могилу:
Дивись, тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну.
Дивись, тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну.

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

Не так тая Україна,
Як гордеє військо,
Заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.

Не плач, не плач, Морозихо,
Не плач, не журися,
Та й за свого Морозенка
Богу помолися.

То ж не грім в степу гуркоче,
То ж не хмара світ закрила.
То ж татар велика сила
Козаченьків обступила.

Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Полягли всі, не вернувся
Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята —
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони його не стріляли
В чверті не рубали,
Тільки з його, молодого, ох,
Живцем серце взяли.

Ой винесли Морозенка
На Савур-могилу.
Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну.

Прощай, прощай, Морозенку,
Ти славний козаче.
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

Ой ти, Морозенку,
Ти, преславний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.

Не так тая Україна,
Як те горде військо.
Ой заплакала Морозиха
Йдучи рано на місто.
Ой заплакала Морозиха
Йдучи рано на місто.

Заплакала Морозиха
Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана
У військо служити.
Що взяли її сина Івана
У військо служити.

— Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками
Та меду-вина напийся.
Ходім з нами, з козаками
Та меду-вина напийся.

— Чогось мені, миле браття,
Мед-вино не п’ється.
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б’ється.
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б’ється.

Ой щось, браття, перед двором
Сизий орел в’ється.
Мабуть, мій син Морозенко
Назад не вернеться.
Мабуть, мій син Морозенко
Назад не вернеться.

У неділю ранесечко
Та ще до схід сонця
Ой плакала Морозиха
Сидя край віконця.
Ой плакала Морозиха
Сидя край віконця.

Ой щось рано-ранесечко
Став мак розпускаться,
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався.
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався.

Ой з-за гори, з-за крутої
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Ой не вспів Морозенко
На коника сісти,
Обступили Морозенка
Турецькії війська.
Обступили Морозенка
Турецькії війська.

По тім боці запорожці
Покопали шанці.
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.

Ой недаром ранесенько
Той мак розпускався.
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.

Ой загнали Морозенка
В глибоку долину
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.

— Не будемо, Морозенку,
Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати.
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати.

Посадили Морозенка
На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка
Кривавеє серце.
Ой вийняли з Морозенка
Кривавеє серце.

Познімали з Морозенка
Всі червоні стрічки.
Куди везли Морозенка,
Там червоні річки.
Куди везли Морозенка,
Там червоні річки.

Розкопали Морозенку
Глибоку долину,
Висипали Морозенку
Високу могилу.
Висипали Морозенку
Високу могилу.

Прилетіла зозуленька,
Начала кувати:
— Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати.
— Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати.

Прилетіла зозуленька,
Сіла на воротях:
— Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях.
— Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях.

Прилетіла зозуленька
Та й сіла на хвіртці.
Ой виходить Морозиха,
Рука її в тісті.
Ой виходить Морозиха,
Рука її в тісті.

Ой як вийшла Морозиха
У густії лози —
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.

Ой Морозе, Морозенку,
Преславний козаче!
За тобою вся Україна,
Тяжко-важко плаче.
За тобою вся Україна,
Тяжко-важко плаче.

В неділеньку ранесенько, да ще до схід сонця,

Ой плакала Морозиха, сидя у віконця.

Морозенко козаченько як мак розпускався,

Морозенко козаченько в неволю попався! —

— Продавай же, матусенько, воли да корови,

Да викупляй свого сина з тяжкої неволі!

Продавай же, матусенько, бики да телиці,

Да викупляй свого сина з сирої темниці.

Не лай мене, матусенько, грізними словами,

Схаменешся й обіллєшся дрібними сльозами...

Да вяжи, вража Татарюго, назад руки стуга,

Буде на вас, козаченьки, велика потуга.

Ой пойду я в чисте поле на Савор-могилу

Ой гляну я, подивлюся на свою Вкраину!..