Гей, око Лада
Давньоруська купальська пісня
Гей, око Лада,
Леле Ладове,
Гей, око Ладове,
Ніч пропадає,
Бо око Лада
З води виходить,
Ладове свято
Нам приносить.
Гей, Ладо!
А ти, Перуне,
Отче над Ладом.
Гей, Перуне,
Дай дочекати
Ладе купала.
Гей, купала!
А кум і кума
— У нашу хату.
Гей, кум і кума!
Солод ситити,
Медок хмелити.
Гей, кум і кумо,
Щоби і внукам
То пам’ятати
Гей, кум і кумо!
ГЕЙ, ОКО ЛАДА.
Записано від Левицького у селі Ясень Рожнятівського району на Станіславщині. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 14 — 5, одиниця зберігання 264, аркуш 44.
У цій пісні відбилося світобачення наших далеких пращурів у всій своїй первозданності: і уявлення про сонце як Ладове око, що поринає у воду й виринає з неї; і переконання, що на зиму пташки ховаються під річку, де був вирій, тобто рай (адже первісний корінь у слові річка — pi < p*fe < рай): туди не треба було відлітати, а просто заходили й звідти виходили; і поділ року на зиму, літо й осінь (без весни). Давність цієї пісні безперечна. А мова її — природна, жива, ніби вона нещодавно складена. Передусім народна пісня й допомагала вижити українській мові наперекір усім незгодам, шо випадали на її долю.
Джерело:
Тематичні розділи: