Література

Перекази / Народні пісні та думи/ Поезія

Ікан

Песня эта считается сотенною песнею 4-й сотни № 2-го Уральского казачьего полка. 

В степи широкой, под Иканом, 
Нас окружил коканец злой, 
И трое суток с басурманом 
У нас кипел кровавый бой. 


Мы залегли... Свистели пули 
И ядра рвали нас в куски, 
Но мы и глазом не моргнули, —  
Стояли мы... Мы — казаки. 


И смерть носилась, мы редели; 
Геройски умирал казак, 
Про плен мы слышать не хотели 
И как траву косил нас враг. 


Держались мы три дня, две ночи, 
Две ночи долгия, как год,
В крови и не смыкая очи.
Затем мы ринулись вперед...


Мы отступали; он за нами
Толпами тысячными шел,
И путь наш устилал телами,
И кровь струил на снежный дол.


Вокруг валились напш братья,
Коканец кожу с них сдирал
И басурманское проклятье
Во след нам с пулей посылал...


Свинцом пробитые лежали
Герои наши здесь и там,
И снег с презрением бросали
Горстьми в лицо своим врагам...


И обезглавленное тело
Рубил враг в мелкие куски...
Но мы не дрогнули... мы смело
Все ждали смерть, как казаки.


И снявши голову героя,
Злодей к седлу ее вязал,
Чтоб похвалиться после боя,
Как он с лежачим воевал...


Но вот в степной дали сверкнули 
Родные русские штыки
И все отраднее вздохнули,
Перекрестились казаки...


Потом взглянули брат на брата,
И грустно стало: — многих нет... 
И все они у супостата,
И к ним ведет кровавый след...


И следом этим наступая,
Враг трупы мерзлые терзал...
Но наши головы сбирая,
Своих он больше насбирал...


И мертвых длинным караваном,
Нам после сказывали так,
Покончив бойню под Иканом,
Повез в подарок хану враг...


А мы, собрав тела героев,
Могилу вырыли, и в ней
Для мира, вечного покоя
Зарыли всех богатырей...


И мар насыпали над ними — 
Пусть веки-вечные стоит,
И громко с ветрами степными
О нашей славе говорит.


Пусть говорит, как под Иканом
Нас окружил коканец злой, 
И как мы бились с басурманом
За славу родины святой...


На початку грудня 1864 року до коменданта Туркестану полковника Жемчужнікова долинули чутки про появу на околиці міста зграї кокандців чисельністю до 400 чоловік і 4 грудня 1864 року він відправив на огляд місцевості і для винищення зграї сотню осавула Сєрова, посилену 1 гарматою. Біля селища Ікан сотня несподівано натрапила на головні сили кокандської армії силою близько десяти тисяч чоловік, очолювану регентом Кокандського ханства муллою Алімкулом, яка йшла брати місто Туркестан. Козаки миттєво були оточені. Протягом двох днів (4 і 5 грудня) без їжі і води уральці тримали кругову оборону в голому степу, прикриваючись тілами вбитих коней. Послана з Туркестану їм на виручку стрілецька рота під командуванням поручика Сукорко пробитися не змогла, і тоді осавул Сєров дав команду сотні пробиватися самостійно. Рано вранці 6 грудня уральські козаки встали в каре і пішли крізь Кокандське військо. Пройшовши з боєм близько 15 верст.

Подано мовою оригіналу (російською мовою).

Pin It

Козацькі пісні

ПОСИЛАННЯ

На сайті 32 гостя та 0 користувачів

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2022 ПроСвіт 
Всі права застережені