Слова: О. Жолдак
Музика:П. Свист
Гарний козак, гарний, гарний на натуру.
Гарно грає, грає на бандуру, грає на бандуру.
Струни мої, струни, грайте мені стиха,
Питається Дніпр тихого Дунаю:
«Тихий Дунаю,
Що я своїх козаків на тобі не видаю?
Чи твоє дунайськеє гирло
Моїх козаків пожерло,
Чи твоя Дунай-вода
Моїх козаків забрала?»
«Не бійтеся, не бійтеся,
Пани отамани, —
Поставив я стороженьку
Усіма шляхами.
Как у нас то было, братцы,
На Тихом Дону,
На Тихом то на Дону,
Во Черкасском городу,
Породился у нас, братцы,
Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є?
Хто нам жити в цоьму світі не дає?
Зірвем шаблю, вхопим списа,
Кониченьку гучно свиснем,
А Вкраїні хай зозуленька кує!
Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є?
Чом меди в нас п'ються, ллються ручаєм?
На краю хмільного поля
Тільки мріє наша доля,
А над краєм чорний ворон виграє.
.jpg){kind=icon}
Не схотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги, —
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю
Ще прислали в Кодак військо,
Чужу-чужаницю.
Песня эта считается сотенною песнею 4-й сотни № 2-го Уральского казачьего полка.
В степи широкой, под Иканом,
Нас окружил коканец злой,
И трое суток с басурманом
Гой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
В степу, ніби вічність розлого широкім,
На схилі крутому багряного дня
(Про козака і Кулину)
— Ой, козачейку, пане ж мій,
Далек же маєш домик свій?
— При березі, при Дунаю,
Там я свою хижу маю:
Ліс зелений,
Оздоблений
Красним цвітом,
Густим листом,
То дім мій,
То покій.
Кулина!...
Розлилися круті бережечки,
Гей, гей, по роздоллі;
Пожурились славні козаченьки,
Гей, гей, у неволі.
Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Гей, гей, не журіться, —
Посідлайте
„Войска Запорожского воинъ знаменитій
Вооруженъ бодрствуетъ отчизну хранити,
Аще и враговъ, коихъ не зритъ предъ собою,