Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю
Не схотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги, —
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю
Ще прислали в Кодак військо,
Чужу-чужаницю.
Їде бурлак чи комишник
Порогом-водою,
Його лове чуже військо
Й оддає в неволю.
Зажурились запорожці,
Що нема їм волі
Ні на Дніпрі, ні на Росі,
Ні в чистому полі.
Обізвався серед Січі
Курінний Сулима:
«Гей, давайте, хлопці, зварим
Вражим ляхам пива!»
Обізвавсь Павлюк-хорунжий:
«Допомоги дати!
Щоб ту людську перепону
Нащент зруйнувати!»
Добре Павлюк та Судима
Ляхів частували —
Військо вибили дощенту,
Кодак зруйнували.
Як зачув це Конєцпольський,
Зібрав своє військо,
Обступили пани-ляхи
Всю Січ Запорізьку.
А ще й взяв той Конєцпольський
З козаків данину —
Хорунжого Павлюка
Ще й Павла Сулиму.
Та й повезли ж у Варшаву
Павлюка й Сулиму
Та й на тяжку муку-кару,
Всім ляхам на диво.
Наробили вражі пани
У Варшаві дива.
Як помирав на майдані
Курінний Сулима.
А Павлюк, на диво шляхті,
Жив-здоров лишився,
Бо Замойко Хома, писар.
За його вступився.
Повернувсь Павлюк додому,
У Січ Низовую,
Та й задумав Павлюк знову
Бить шляхту гнилую.
Знайшов Павлюк побратима —
Орла Остряницю,
Що не раз пускав із ляхів
Шляхетську кровицю.
То не хмари з буйним вітром
З Дніпра налягають —
То Павлюк та Остряниця
Ляхів обступають.
Силу ж панів перебила
Голота бурлацька,
Та не хтіла в одно стати
Старшина козацька.
Звеселився пан Потоцький
Про таку нагоду,
Під Кумейками в неділю
Напав на голоту.
Ой превражі пани-ляхи.
Що ж ви наробили?
Скільки ж бідних запорожців
Ви з світу згубили.
А старшини боровецькі
Лиш про себе дбали,
Потоцькому Павлюка
Самі упіймали.
Везуть пани Павлюка
Селом Боровицею
Ще й скрутили йому рученьки
Назад сирицею.
Ой повезли ж Павлюка
Ляхи у Варшаву,
Шляхті вражій на потіху,
На тяжкую кару.
За отаманом Остряницею
Женуть ляхи кіньми
Ще й біжать пішаницею;
Пани хочуть Остряницю упіймати,
А славне військо запорозьке,
Щоб посікти-порубати.
А що ж отаман Остряниця?
Перелетів Дніпро з Кошом, як лебідь-птиця.
Що за річкою за Сулою
Остряниця прогнав панів-ляхів
До болота до Супою...
Та й повів свій Кіш
Отаман Остряниця
У московські землі,
Щоб там поселиться...
ПРО СУЛИМУ, ПАВЛЮКА ЩЕ Й ПРО ЯЦЬКА ОСТРЯНИЦЮ.
Записано в 1928 р. в м. Харкові у Центральному селянському будинку від кобзаря Петра Семеновича Древченка з селища Залютине, Червоно-Баварського району м. Харкова. Друкується за рукописом, що зберігається в Інституті МФЕ АН УРСР.
Дума є яскравим історичним художнім твором про селянсько-козацькі повстання 30-х років XVII ст.
Курінний Сулима — Іван Сулима, гетьман Запорозької Січі на початку 30-х років XVII ст.; під його керівництвом запорозькі козаки, переважно нереєстрові, підняли повстання проти польської шляхти в 1635 р., взяли польську фортецю Кодак, збудовану перед Кодацьким порогом для зміцнення влади над Запорожжям, і зруйнували її.
Павлюк-хорунжий — Павло Бут (Павлюк), один з видатних керівників великого селянсько-козацького повстання на Україні в 1637 р., яке охопило Київщину, Полтавщину і Чернігівщину. У своїх зверненнях до козаків і селян Павлюк закликав громити не тільки польську шляхту, але й козацьку старшину, яка зраджувала інтереси народу.
Отаман Остряниця. Яків Острянин (Остряниця) і Карпо Скидан — керівники селянсько-козацького повстання, що почалося весною 1638 р. виступом нереєстрових запорозьких козаків, яким допомагали донські козаки. Після поразки повстання кілька тисяч козаків на чолі з Острянином перейшли російський кордон і стали на службу до російського уряду. Козаки оселилися на відведених для них землях в районі Чугуївського городища, збудували фортецю Чугуїв; частині повстанців на чолі з Д. Гунею вдалося вирватись з оточення польських військ на Дон, до донських козаків.
Конєцпольський — С. Конєцпольський, коронний (головний) гетьман польських військ, кат українського народу, великий польський магнат, якому в першій половині XVII ст. тільки в районі Південного Бугу належало 740 сіл та 170 міст і містечок. Запорозькі козаки й селяни кілька разів завдавали поразки військам Конєцпольського (наприклад, у 1625 р. біля озера Курукове; в травні 1630 р. — під Переяславом).
Замойко Хома, писар, за його [Павлюка] вступивсь — поетичний домисел творців думи.
Потоцький — Микола Потоцький, польний (польовий), а потім коронний гетьман польських військ, лютий ворог українського народу, великий польський магнат-кріпосник, якому в першій половині XVII ст. на Україні належало все Ніжинське староство, Кременчук і інші міста. Борючись за свою незалежність, український народ не раз громив війська Потоцького.
Боровиця — село Чигиринського району, Черкаської обл.
Остряниця прогнав панів-ляхів до болота до Супою — поетичний домисел творців думи.
Джерело:
- Українські народні думи та історичні пісні. Упорядники: П. Д. Павлій, М. С. Родіна. М. П. Стельмах. Видавництво Академії наук Української РСР, Київ, 1955, 700 с.
Українські народні пісні, Українські народні думи, Козацькі пісні