Шведського року, нещасливого літа, 
Не одна-то душа християнська безневинно пішла з сього світа. 
То тогді-то у городі у Лебедині 
Царі і князі великим всі дивом дивували, 
Один до єдиного словами промовляли: 
«Про що то, панове, 
У землі християнській 
Не стало порядку ставати?» 
«Про то, панове, 
Що стали бусурмани християн братами називати». 
«Хто ж теє зачинав?» 
«Начинав теє проклятий Мазепа, 
Як Іскру й Кочубея безневинно 
Сам з сього світа зогнав, 
Семена Палія на Сибір завдав».
То царі і князі один до єдиного словами промовляли,
Да Семена Палія
З Сибіру на Москву висилали.
Скоро-то став Семен Палій
Великим постом, весняною погодою
До білого царя на столицю прибувати,
То світ праведний государ велику радість має,
Що до себе великого лицаря
Семена Палія у гості сподіває.
То Мазепа тогді як почув,
Що його, проклятого Мазепу, лихо догоняє,
До короля шведського такі речі промовляє:
«Королю шведський, добродію,
Найясніший мій пане!
Чи будем[о] ми більше города Полтави доставати,
Чи будем[о] з-під города з-під Полтави утікати?
Бо не дурно Москва стала нас кругом оступати!
Бо в Семена Палія
Хоч і невеликеє військо охотнеє,
Тільки одна сотня,
А буде нашу тисячу гнати й рубати,
Буде нам, великим панам, великий страх завдавати».
То король шведський теє зачуває,
Словами промовляє:
«Мазепо, безумная главо!
Чи у мене військо не збройне?
Чи у мене військо не панцирне?
Да я ще тую Москву могу сікти й рубати,
Ще не зарікаюсь у білого царя й на столиці побувати».
Скоро став Палій Семен
На святого отця Миколая
Із Шереметом Борисом Петровичом
Під Полтаву прибувати,
То став король шведський із Мазепою тайно втікати,
На царських людей вдаряти;
Много царських людей побивали,
А у городі у Батурині
Мужиків да жінок
Упень сікли да рубали,
Церкви палили, святості да ікони під ноги топтали.
Плоти справляли,
На той бік Дніпра утікали.
То Семен Палій
Під Полтаву прибуває,
Січе й рубає,
На всі сторони, як полову, метає,
До Дніпра прибуває,
На той бік Дніпра поглядає,
Що король шведський із Мазепою на тім боці Дніпра походжає.
То він-то мечем махає,
Словами промовляє:
«Помоли ти, Мазепо, за мене бога, що я тебе не догнав —
Альбо б посік, альбо порубав,
Альбо живйом на вічну каторгу завдав!»
Земле, земле християнська,
Єгда ти була смутками і печальми наповнена,
Не знала, де родина об родині промишляє.
Дай, боже, честь і хвалу
Світ праведному государю
Да й Семену Палію,
Превеликому пану,
Що не дав шведу християн на поталу!
Ой дай, боже, усім християнам
Многія літа,
До щасливого прожитія у сім світі!