Не славная Чута густими дубами
Не славная Чута
Густими дубами,
А славніша Чута
Знизу курінями.
Ай, в Чуті в лісі
Козаки гуляли,
З лядської області
Добич вони мали.
Що ляшків-панів драли,
Де мужик багатий,
То й того не минали.
Пам’ятайте, ляшки.
Де козацькії шляшки,
Та й не забувайте
І нас споминайте,
Бо як ми живі будем,
То ми вас не забудем —
Хоч у десять років,
Та до вас прибудем!
НЕ СЛАВНАЯ ЧУТА ГУСТИМИ ДУБАМИ.
Записано в 1885 р. від селянина Юхима Корнієнка-Середи з с. Седнівка, Устинівського району, Кіровоградської обл. Друкується за журн. «Киевская старина», кн. XII, 1885, стор. 766
Поданий текст — одна з ранніх пісень про народних повстанців-гайдамаків Створена пісня не раніше 40-х років XVIII ст., коли ліс Чута (в районі м. Олександрія, Кіровоградської обл.), подібно до Чорного лісу (у верхів’ї р. Інгул, нині Кіровоградської обл.), був визначним центром гайдамацького руху.
Джерело: