Skip to main content

Література

Перекази / Народні пісні та думи/ Поезія

Важка хода

spogad

Низка постійних невдач, 
Втома від марних зусиль... 
Серце приборкує плач, 
Терпить пронизливий біль. 

Палкощі юних світань 
Душу не в змозі зігріть. 
Рій нездійсненних бажань 
Сірим знебарвив блакить. 

Кожна із трепетних мрій 
Попелом сиплеться вниз –  
Тисячі програних війн 
З присмаком крові і сліз. 

Прикрощів губиться слід... 
Безліч незроблених справ... 
Відчай застиг на чолі –  
Час вирішальний настав. 

Гірко – який вже полин... 
Страшно – яка вже чума... 
Гаряче – ґрона калин 
Вічним вогнем обійма... 

Подих в потилицю – смерть. 
Дух на миттєвість застиг. 
Кроком стрясаючи твердь, 
Ти починаєш іти. 

А за плечима – роки. 
Тане потроху біда. 
Мов на зорі рушники, 
Стелиться світом хода. 

Нерви – немов тятива, 
Люто дзвенять кожну мить. 
Тих, в кого воля жива, 
Просто не можна спинить. 

Будуть іти до кінця, 
Доки їм вистачить сил…  
Щоб стукотіли серця 
В ритмі із боєм світил… 

Час пожинає плоди – 
З кожного власний врожай. 
Простір тремтить від ходи. 
Смерть відступає за край. 


© Вітрова Доця

Pin It

Українська поезія, Вірші, Вітрова Доця