З іскри народиться ватра жива

З іскри народиться ватра жива.
Тихо прядеться тонка тятива.
Час відбиває прадавні слова,
Вічні склади.

Вдарить литаврів розкотистий дзвін.
Пилом розвіються рештки руїн.
Вершники знову, як вісники змін,
Линуть сюди.

Полум'ям лиха гартується сталь.
Стільки минуло, що винних не жаль.
З втомлених душ забирає печаль
Власні сліди.

Туга в повітрі ледь чутно бринить.
Сльози впускає холодна блакить.
Золотом сонця співає ця мить,
Каже: іди...

Правдою сивою складений шлях.
Вічність виблискує в сірих очах.
Сизим туманом лежать на плечах
Інші світи.