Нашої заслуги в тім не бачу...

Нашої заслуги в тім не бачу, 
Нашої не знаю в тім вини, 
Що козацьку бунтівливу вдачу 
Нам лишили предки з давнини. 

Нам і те не добавляє слави, 
Що вони од чужоземних сил 
Заступили землю кучеряву 
Горами високими могил. 

Бо коли, закохані в минуле, 
Прокуняєм свій великий  час, 
Наша лінь нікого не розчулить, 
Слава ж та відмовиться від нас. 

Спогади докучливі, як нежить, 
Що тій славі принесуть нове? 
Тільки тим історія належить, 
Хто сьогодні бореться й живе. 

© Василь Симоненко, 1963