Традиції

«... і як би не змінювався світ, куди б не закинула тебе доля, завжди зберігай у серці ті духовні скарби, які дісталися тобі у спадок від попередніх поколінь...»

- А. Сокіл

Світосприйняття: Початок

Zbruch svitovydБагато років і навіть більше – багато століть нам розповідають про давнє світосприйняття наших пращурів люди, які не мають до нашого народу жодного стосунку. Сьогодні навіть українці за походженням підтримують тенденції різноманітних Рибакових, Ключевських, Карамзіних та інших російських міфотворців разом з їхніми послідовниками. Ці начебто науковці, не маючи жодного уявлення про те, які люди жили на території Русі (сучасної України), якою мовою вони розмовляли – дозволяли і дозволяють собі викладати власні думки у вигляді «історичних фактів і постулатів».

І так тягнеться не одне століття. Псевдонаукові праці перекладаються українською мовою і в цьому жахливому відлунні ми намагаємось віднайти правду. Яким чином людина, яка не розуміє значення слів нашої мови, може пояснити бодай щось з далекого минулого українського народу? Сьогодні навіть таке слово, як «бог» трактується нами лише з точку зору християнської релігії. А, між іншим, в перекладах Біблії воно з’явилося не так вже і давно... Раніше використовувалося винятково слово “Господь” (господар, пан, хазяїн… тому, власне, і слово “Бог” нам подають сьогодні як «Благий», «Багатий», тобто господар багатьох благ і той, хто ними наділяє). Яким же чином можна віднайти для себе значення рідних слів, якщо їх немає ні в жодному тлумачному словнику, ні в жодному літописі? Необхідно звертатись не тільки до історичних джерел, варто також брати до уваги лінгвістику, топоніміку, етнографію. Тільки відкинувши нав’язану нам меншовартість, ми зможемо нарешті зрозуміти, що наші діди ніколи б не користувалися для визначення навколишнього світу запозиченими словами. Цього не робив жоден народ, то чому ж наш повинен бути гіршим від усіх?

Почнімо з початку.

З самого початку був тільки Бог (заст. Бож). Всі люди і навіть так звані атеїсти десь на підсвідомому рівні розуміють, що все, що нас оточує, і є Бог. Взагалі все – від піщинки до скупчення зірок. Тобто це не якась людина десь високо в хмарах, а Весь Світ. Ми живемо в світі, тому і називаємо все те, що нас оточує Всесвітом. Згідно з тлумачними словниками української мови, одне зі значень слова “світ” – Все живе (споріднено з латиною vita життя). Всесвіт – все є світ. І в той же самий час все є Бог. Виходить ім’я Бога мовою нашого народу – Світ. Тобто Бог – це той, хто дає життя. І якщо з самого початку був тільки Бог, то Він початок початків для всього, що існує в світі.

Так все ж таки, яке значення має слово «бог»?

Історичний розподіл слов'янських мов.
Заштрихований у рожевий колір є Празько-Пеньківсько-Колочинський комплекс культур 6-го — 7 ст. н.е, що відповідає поширенню слов'янсько-мовних племен в цей час.    Менша (червона) — територія, на якій знаходяться 
найдавніші слов'янські гідроніми, або назви річок і озер

На основі лінгвістичних даних, прабатьківщина народу відомого сьогодні як слов’яни (раніше венеди) знаходиться між Дністром і Дніпром. 75% цієї території – сучасна Україна. На території України існують такі річки, як Південний і Західний Буг (Бугъ, Богъ). Народ який проживав в басейні цих річок називався бужанами і  входив до Антського союзу. Після того, як у 9-10 століттях бужани увійшли до складу Русі, у стародавніх писемних джерелах вони більше не згадуються, оскільки увійшли до складу українського народу. Головними центрами бужан були Буськ (літописний Бужеськ), м. Божич (сучасний Куликів) та інші. Деякі історики виводять назву племінного союзу бужан від імені князя Божа. Цілком ймовірно, що саме територія Антського союзу і була точкою відліку, прабатьківщиною нашого народу.

Користуючись однією з найархаїчніших мов світу, а можливо і найархаїчнішою, український народ досі в багатьох регіонах України рідних дітей називає божко, тоді як не рідних – небожами (небіж – племінник – не рідна дитина). Отже, не рідний – небіж – не бог. Тоді бог – це батько. Першо-Батько, Батько батьків, Дід дідів. Дійсно з давніх давен в обрядах одним із звернень до Бога було і є його іменування – Дід Дідів. Народ же наш називав себе онуками Божими.

Тепер, знаючи, що Бог – це Батько, чи можемо ми уявити наших пращурів, які могли вірити в існування багатьох богів? Чи взагалі можливо, щоб у людини було багато батьків? Ні. Батько, справжній батько – один. Більше того, в сиву давнину знали, що кожен батько в своїй родині – бог для своїх дітей. І Бог завжди один. Все ж, що нас оточує – його прояви. Коли Бог щось вчиняє – чинить – він обіймає певний чин. Як і людина. Коли ми народжуємось маленькими дітьми – ми маємо чин дитини – дитинча. Дорослішаючи – стаємо хлопчинами і дівчинами.  Народивши – стаємо мужчинами і женщинами (знищено в мові рос. втручанням на початку ХХ ст.). Так само і Бог. Коли, наприклад, Бог пере небо – він Перун. Коли Бог нам щось дає – він Даж-Бог. Коли свариться на нас, як і всі Діди – він Сварог. Коли він зачинає, народжує – Рід. Всі ми його прояв, його діти і онуки, один з його видів, тому і одне з його імен Світовид. 

Шануймо своїх батьків, бо вони Бог нам! 

© Вітер

Звичай, Українські традиції, Світосприйняття, Бог, Богосприйняття

На сайті 119 гостей та користувачі відсутні

Copyright © 2018 ПроСвіт. Всі права застережені

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Created with YOOtheme Pro