Лексіконъ славенорωсскїй

У XVI - XVII століттях, в користуванні було чимало літератури, написаною церковнослов'янською мовою. У школах не тільки викладали ряд дисциплін церковнослов'янською мовою, а й вивчали її як предмет. Але багато форм і слів церковнослов'янської мови були незрозумілими. Перекладні словники були необхідні не тільки викладачам і учням братських шкіл, а й широкому колу читачів.

Саме для задоволення цих потреб і з'являються перші словники. Відомий вчений XVI - XVII ст. Лаврентій Зизаній надрукував в 1596 р. словник під назвою «Лексис. СирЂчъ речения вкратцЂ събранны и из Словенский языка на просты руский диалектъ истолкованы». У цьому друкованому словнику було перекладеноо тисяча шістьдесят-одне церковнослов'янське слово. Хоча «Лексис» Зизанія і відіграв велику роль, він не міг повністю задовольнити потреби в перекладному словнику. Необхідно було скласти значно повніший словник. Таким словником став «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» Памви Беринди, надрукований за рахунок автора в Києво-Печерській лаврі в 1627 р. Нагадаємо, що під славенскою мовою в ті часи розуміли церковнослов'янську (староболгарську) мову, а під руською мовою - українську. Буква Ђ (ять) церковнослов'янською читається як [ie], руською як [i].

Памво Беринда в своєму славеноросському Лексиконі (церковнослов'яно-руському перекладному словнику), церковнослов'янське слово "невежество", на руську мову переклав таким словом як "несвідомость", та ще й здобрив його, так би мовити для посилення ефекту, синонімами "подлость, глупство".

Досить проаналізувати тільки одну цю сторінку "Лексикону", для того, щоб зрозуміти, що більшість "исконно-русских" слів сучасної російської мови, насправді церковнослов'янські (староболгарські).

Почнемо з "начала"!

Староболгарське слово "начало" руською мовою буде звучати як "початок", "предмова"!

"Исконно-русское" слово "начальство" теж виявляється, насправді, староболгарське і руською мовою звучить як "панство, старшинство"!

Староболгарське слово "начинание" руською мовою звучить як "справа, ремесло".

"Неблагоразумный" по-руськи, насправді, буде звучати як "неразумный, глупец, нецнота, злостник, невдячный".

Староболгарське слово "небрежение" по-руськи буде "недбалость"!

"Исконно-русское" слово "невежа" теж виявляється староболгарським! По-руськи, виявляється, буде "простак, неук"!

Невежество - несвидомость, подлость, глупство. 

Неведение - неразумие, несвидомость. 

Невоздержание - роспуста.

Виявляється, староболгарське слово "невозможно", в XVII ст. означало зовсім не те, що сьогодні:

Невозможно - трудно (всього лише трудно, але не неможливо).

Навіть "исконно-русское" слово "негодование" теж є староболгарським (та що ж таке)!

Більшість персічних людей зовсім щиро вважає, що давньоруські тексти були написані давньоруською ж мовою ... Але насправді це не так.

Всі давньоруські тексти, що дійшли до нашого часу були написані церковнослов'янською мовою київського ізводу. Справжня давньоруська мова потрапляла в тексти лише фрагментарно і існувала у вигляді народних діалектів тогочасного Києва і його околиць. І саме за цими описками, помилками, народно-розмовних форм, які потрапляли в тексти, можна судити про те, якою мовою говорили в давній Русі.

Візьмемо для прикладу уривок з відомого давньоруського твору - "Повісті временних літ" (початок XII ст.).

Сподіваємось, кожному відомі ці слова:

"Се повѣсти времѧньнъı^хлѣ^т. ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ. кто въ києвѣ нача первѣє  кнѧжи^ти ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть".

Це уривок з "Повісті" за Лаврентіївським списком (1377 г.). Але мало хто знає, що цей список має кілька варіантів, які дещо відрізняються один від одного!

В одному з них написано:

"Се повѣсти временьнъı^х лѣ^т. ѿкуду єсть пошла рускаӕ земля. кто в ней поча первое кнѧжи^т".

В іншому:

"Повесть временныхъ лѣтъ черноризца феодосьева монастыря печерьскаго, откуда есть пошла руская земля, и кто в неи почалъ первое княжити".

А ось як звучить той же уривок з "Повісті" за Іпатіївським списком (1425 г.):

"Повѣсть  временныхъ лѣ^т̑. черноризца  Федосьєва манастырѧ Печерьскаго. ѿкуду єсть пошла Рускаӕ землѧ стала  єсть. и  хто в неи почалъ пѣрвѣє  кнѧжи^т̑".

Вище ми з'ясували, що форма слова "нача, начал" - є, насправді, церковнослов'янською, староболгарською. А "поча, почал, почав" є давньоруськими, народнорозмовними формами, які потрапили в цей церковнослов'янський текст.

Тому буде цікаво з'ясувати, а які ж ще слова, в цьому уривку написані церковнослов'янською мовою, а які руською мовою?

Відкриваємо "Лексикон" - перекладний славено (церковнослов'яно)-руський словник Памви Беринди від 1627 року  і шукаємо:

Перше слово "повѣсть" є староболгарським! Беринда приводить як синонім до нього староболгарське же слово "сказанїє" (руською буде "виклад, вспоминанє, памятка") та перекладає їх грецьким словом "історія" (ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле), а також руським словом "ознайомлення".

Слово "временныхъ" також староболгарське. Руською буде "дочасних"!

Слово "лѣто" теж староболгарське. Руською буде "рок, час".

Староболгарські слова "риза, одєяніє, одежда" руською мовою будуть "шата, барва".

"ѿкуду єсть" також є церковнослов'янськими словами. Руською буде "откуль, отколя".

"Пошла" є церковнослов'янською формою руського "пѣшла" (пішла). З середини Х століття н.е., в Русі набирає обертів процес, який сьогодні називається "ікавізм" - «розвиток звуку [і] на місці стародавнього [*ě] (Ђ — ять) і етимологічних [*о], [*е ]». До середини ХІІІ ст. цей процес був завершений.

Слова "землѧ, стала" напевно і староболгарською і руською звучать однаково, тому вони відсутні в словнику Беринди.

Давньоруські повноголосні форми "первѣє", "пѣрвѣє" (це одні з тих помилок, які характеризують давньоруську мову) староболгарського слова "пръвѣє" руською мовою буде "наперше, наперві".

Староболгарське слово "прежде" руською мовою буде "спервотку, перше".

Таке звичайне і, здавалося б, "исконно-русское" для нас сьогодні, слово "князь" насправді теж запозичення з церковнослов'янської мови. Руською мовою буде "вож(дь)" (староболгарське слово "начальник" руською мовою буде "старший урядник, пан").

Отже, як з'ясувалося, текст "Повѣсть  временныхъ лѣ^т̑" насправді написаний церковнослов'янською мовою з додаванням народнорозмовних давньоруських слів і форм.

І якщо перекласти з церковнослов'янської на давньоруську:

"Повѣсть  временныхъ лѣ^т̑. черноризца  Федосьєва манастырѧ Печерьскаго. ѿкуду єсть пошла Рускаӕ землѧ стала  єсть. и  хто в неи почалъ пѣрвѣє  кнѧжи^т̑"

То отримаємо щось на зразок цього:

"Виклад  дочасних років. Черношатника Федосьєва манастиря Печерськаго. Откуля єсть пішла Руская земля стала єсть. И хто в неи почав  наперше урядувати"

Або так:

"Се повѣсти времѧньнъı^хлѣ^т. ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ. кто въ києвѣ нача первѣє кнѧжи^ти ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть"

"Се вспоминаня дочасних років. Откуля єсть пішла руская земля. Кто в Києвѣ поча наперше урядувати и откуля руская земля стала".

А якщо перекласти ці слова на сучасну літературну руську мову, то отримаємо наступне:

"Це спомини про минулі часи. Звідкиля пішла руська земля. Хто в Києві почав найпершим урядувати (панувати) і як руська земля постала".

І тут ми доходимо висновків, які добре відомі у вузьких наукових колах (в тому числі і російських), але які замовчуються московськими політиками: початок формування російського етносу і мови припадає на ХII - XV століття, коли на основі церковнослов'янської лексики, на фінських землях , починає формуватися мова, на якій говорили жителі Московії. Змінилося декілька поколінь, поки християнська віра, як і церковнослов'янська лексика, міцно увійшли в життя народу, що формувався.

Сподіваємось всім вже зрозуміло, що сучасна російська мова насправді є дикою сумішшю староболгарської літературної мови київського (руського) ізводу з давньою руською мовою та ще з величезним додаванням тюркських слів! Причому староболгарської лексики в їх мові незрівнянно більше!

Тому, всім справжнім російським патріотам варто взятися за вивчення справжньої стародавньої руської мови! 

Джерела: 

Ізборнік

Історико-політичний блог Юрася Коновченко