Skip to main content

Література

Перекази / Народні пісні та думи/ Поезія

Ніч яка місячна, зоряна, ясная

nich1

“Ніч яка місячна, зоряна, ясная” – одна з найпрекрасніших та найвідоміших українських пісень. А хто її автор? Спитай любого – кожен дасть відповідь: “Народна!”. Але це не зовсім так. У сучасної версії пісні є і автор слів, і автор музики. Та якщо бути ще більш точними – авторів слів є декілька, та й до музики не один, а декілька композиторів доклали своїх рук.

Існує версія, що якийсь варіант цієї пісні все ж існував в народі ще до того, як його огранив Старицький. Говориться в різноманітних джерелах й про серенаду Левко, яка звучала так (саме в такій орфографії і пунктуації):

Ничка спускаетьця мисяшна, зоряна,
ясно, хочъ голкы збирай;
выйды коханая, выйды моторная,
часу кохання не гай!
Лыхо забудемо тутъ пидъ калыною,
и надъ панамы я панъ!
Глянь моя рыбонько: срибною хвылею
стелетьця полемъ туманъ.
Ставъ нибы чаривный, проминемъ всыпаный,
чы загадавсь, чы спыть?
Генъ на струнькiй осычыни
лыстя пестлыво тремтыть.
Небо глыбоке засiяне зорямы,
що то за Божа краса!
Зиркы онъ мыготять, попидъ тополямы,
такъ одбывае роса:
Ты не лякайся що свои ниженькы
вмочышъ въ прозору росу;
яжъ тебе, вирная, ажъ до хатынонькы
самъ на рукахъ однесу.
Ты не лякайся, шо змерзнешъ лебидко,
тепло: ни витру, ни хмаръ;
я тебе прыгорну, до свого серденька,
а воножъ палке, якъ жаръ!

Правда, дуже схоже на наш шедевр?

Мабуть, і Михайло Старицький надихався цими строками, коли у нього народився вірш “Виклик”, який був вперше надрукований у 1885 році в альманасі “Нива”. Музику на ці слова, як включення до опери арії з мотиву повісті Миколи Гоголя «Утоплена», написав Микола Лисенко. 

Але з часом пісня знову зазнала змін. Сьогодні у неї є декілька варіантів. Мелодійний, той, до якого ми звикли, це осучаснена версія кобзарів Василя Овчиннікова та Андрія Волощенка. Перша друкована згадка цього варіанту – “Школа гри для бандури. Шевченко, Василь”, 1914 рік. Коло пісні “Ніч яка місячна” є авторська приписка: «Мельодію записав від кобзаря А. Волошенка. Трохи перероблена».

Змін зазнавали і слова. В. Косовський переробив їх так:

Ніченька темная, ніченька синяя
Мороком кутає гай.
Вийди, коханая, вийди, єдиная,
Разом зі мною втікай. (ост. два двічі)
Я заведу тебе в нетрі глибокії,
Річка там тихо біжить.
Будемо жити разом з гранатами,
Разом з гвинтівкою жить. (ост. два двічі)
Там, по лісах і ярах, на віддалинах
Ворогу нас не впіймать,
Там наплювать нам на Гітлера й Сталіна,
Там на обох наплювать. (ост. два двічі)
Крові вкраїнської море бездоннеє
П’ють, та не вип’ють усе.
Сталін в Сибір гнав батьків міліонами,
Гітлер — до райху везе. (ост. два двічі)
Всі, як один, по лісах поховаємось,
Всі, як один, утечем.
Дружно піднімемось, часу не згаємо,
Вдаримо з лісу вогнем. (ост. два двічі)
А як не стане катів на Україні,
Щастям розквітне наш край.
Вийди, коханая, вийди, єдиная,
Разом зі мною втікай! (ост. два двічі)

У цьому варіанті пісня була популярна в лавах УПА.

Проте пісня стала всесвітньо відомою з іншою мелодією. Авторами якої є кобзар Андрій Волощенко та Василь Овчинніков. Надруковано в 3-й частині Шевченкової «Школи гри на бандурі» у друкарні В. Гроссе 1914-го року разом із трьома іншими музичними творами Лисенка — «Заповітом»«На смерть Т.Шевченка» та маршем «Гей, нумо хлопці до зброї»Варто відзначити – в радянські часи оригінальну першу стрічку замінили, бо допустити в словах “Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!” радянська влада не могла.

ВИКЛИК

Михайло Петрович Старицький

1870

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: 
Ясно, хоч голки збирай... 
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною - 
І над панами я пан... 
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить? 

Он на стрункій та високій осичині 
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями - 
Що то за Божа краса! 
Перлами-зорями теж під тополями 
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки 
Вмочиш в холодну росу: 
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки 
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько: 
Тепло - ні вітру, ні хмар... 
Я пригорну тебе до свого серденька, 
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали 
Тиху розмову твою: 
Нічка поклала всіх, соном окутала - 
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею, 
Нас не сполоха їх сміх... 
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?

Сучасний варіант пісні

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Сьогодні пісня має світову славу, поважають її у всьому світі. Пісню взяв Леонід Биков у свій фільм-шедевр “В бой идут одни старики”. По сценарію у стрічці повинна була зазвучати душевна українська пісня. Вибір стояв між “Дивлюсь я на небо” і цією. Биков наполіг на “Ніч яка місячна” і явно не прогадав! У фільмі пісню виконував сам актор Володимир Талашко, який зіграв “лучшего солиста Первого Украинского, бывшего Воронежского, будущего солиста Большого… очень большого! театра” старшого лейтенанта Скворцова, це його голос звучить у кадрі. А фільму, до речі, в 2013 році виповнилось вже 40 років. 

“Ніч яка місячна” переспівувалась десятками виконавців і щоразу при будь-якому залі та будь-якій аудиторії, коли вона лунає, панує зворушлива тиша. Це діє магія цієї пісні, зворушлива та глибока.

Pin It

Українські пісні