Купальська ніч

Ніч під колеса стелиться горобина. 
Дощ відбиває здавна відомий ритм. 
Ллються водою вічності крізь хвилини, 
Обрій смолистий диким вогнем горить. 

Скошені трави рясно вкривають берег. 
Темрява, місяць, чиста річкова гладь... 
Вкотре Перун громовицями небо пере, 
Гострить сокиру. Іскри довкруг летять. 

Стільки чудес у бездонному серці бурі. 
Спіймані краплі – з полум'я і води. 
Блискавки зводять павоттю срібні мури, 
Чітко виводять рухів твоїх сліди. 

Світ прочиняє навстіж небесну браму – 
Думкою можна зрушити зір шатро.
Мрій невимовних грона бринять словами,
Стрічкою в'ються поміж мережив крон. 

Кожна молитва буде в цю ніч почута,
Щирі бажання – виконані сповна.
Кожному вчинку – власні ціна й покута.
Виправдань сотні. Правда лише одна.

© Вітрова Доця