РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Про Сомкове полковництво й наказне гетьманство в Переяславлі; про роздвоєння, як і за Виговського, Малої Росії; про Хмельниченкове старання привести те роздвоєння до первісної єдності; про подвійний марнотний Хмельниченковий похід проти Сомка в Переяславль і про біду Україні від Хмельниченкового війська.

²⁶ Див. приміт. ¹⁹

²⁷ На Переяславській старшинській раді.

²⁸ Нестаток — непостійний, безумний.

²⁹ Інакше Бережницький. З козаками були й татари. Перед цим, після ради в Корсуні, виправлено на лівий берег закличні універсали, на тій-таки раді прийнято рішення прихилити до себе три відпалі полки. Це була частина великої акції: на Чернігівський та Ніжинський полки пішов Чернецький, допомагали йому козаки Гуляницького й татари.

³⁰ Тут неточності. Битва при Ірклієві відбулась у березні 1662 р., Ромодановський у цей час стояв у Сумах. Його просив допомогти Золотаренко, коли на Ніжин рушили Чернецький, Гуляницький і татари, але він не допоміг, а відійшов до Білгорода. Сомко воював сам, до нього пристали тільки недобитки російського війська, котрі повернулися з-під Чуднова. Ромодановський прийшов на Україну, під Ніжин, у квітні 1661 р. Сомко розбивав військо Ю. Хмельницького двічі: біля Терехтемирова й Стайок.

³¹ Березецького повісив Сомко.

³² Ю. Хмельницький уклав умову з ханом Мухамед-Гіреєм 17 вересня 1661 р. Він не дочекався польського війська.

³³ Воздвиження припадає на 14 вересня (за ст. ст.). Ю. Хмельницький же вирушив на Лівобережжя 21 жовтня.

³⁴ Хмельниченко повернувся на Правобережжя у січні, лишивши в Ірклієві залогу. Він дійшов був до Ніжина, а татарські загони розкинулися на ціле Лівобережжя.

Року від створення світу 7169, а від утілення господнього 1661, після нещасливого воєнного чину, як вище писалося, під Чудновом для великоросіян та козаків скоро прибув із Білої Церкви до Переяславля Яким Сомко. А звідомившись напевне про зраду й перехід на польський бік свого сестринця Юрася Хмельниченка, а також про згубу під Чудновом переяславського полковника Цюцюри²⁶, відразу ж назвався переяславським полковником і від товариства того полку був на тому уряді потверджений. Не бажаючи також бути під командою сестринця свого Хмельниченка і слідувати неслушній його волі, був-бо людиною розумною та статечною, лишився він незмінно на боці царської величності зі своїм Переяславським полком. За це був до часу наречений наказним гетьманом ²⁷ з надією й на ціле гетьманство, яке, мабуть, і не оминуло б його, коли б Фортуна не умкнула йому своєї милості. Відтак єдина матір наша Мала Росія, що була тоді пообабіч Дніпра, прийшла, через незгоду кривих розумом і марнославних синів своїх у повторний, як це було й за Виговського 1658 року, розлам і роздвоєння, адже сьогобічні, що від Переяславля, полки притрималися слушно з Сомком боку царської величності, а тогобічні, що від Чигрина, полки пішли за волею гетьмана свого Хмельниченка-нестатка ²⁸, бажаючи бутипід Польською державою. Побачивши таке, на видиму згубу вітчизни, роздвоєння і знаміривши знову привести її до єдності та бути гетьманом (як і Богдан Хмельницький, батько його, був) на обидва малоросійські боки, Хмельниченко випровадив зараз після Різдва Господнього від Чигрина до Переяславля Березецького ²⁹, Макуху та інших полковників із піхотними полками, наказавши їм здобути Переяславль і взяти до себе його дядька, переяславського полковника й наказного гетьмана Сомка. Ота піхота, прибувши до Переяславля, либонь, багато біля нього (аж до великого середопістя) крутилася й працювала, здобуваючи Сомка, однак, нічого там не досягши, відступила своїми полками назад — одні пішли за Дніпро до Чигрина, а інші, на свою біду, утрималися на цьому боці в Ірклієві та біля нього. Бо тільки відійшли вони від Переяславля, Сомко зараз звідомив про цей Хмельниченковий зачин князя Ромодановського, що лишався з новозібраним московським військом біля Путивля. Князь Ромодановський, одержавши таку звістку від Сомка з Переяславля, рушив налегці з кіннотою до дніпрового побережжя, де, несподівано приспівши, розгромив біля Ірклієва Хмельниченкове військо ³⁰.

Він здобув і спалив Іркліїв, піймав Березецького і звелів повісити його ³¹. Сам же зі своїм кінним військом довго там не барився і повернув до головного обозу. Бувши тим розгніваний, Хмельниченко вдався до польського короля й кримського хана. Він затяг хана з ордами до Чигрина ³², а від короля одержав певну невелику кількість польського війська. Тоді зібрав він свої тогобічні полки й рушив з ними до Переяславля здобувати в ньому свого дядька Сомка. Прибувши туди на Здвиження ³³ й обклавши Переяславль, намагався він за кілька тижнів здобути місто, однак нічого не досяг, оскільки при Сомкові була значна частина доброго війська, яка, зібрана з цьогобічних полків, трималася його боку, Нічого тоді сподіваного не вчинивши під Переяславлем, Хмельниченко відступив від нього і чи не всю зиму ³⁴ волочився з усіма козацькими, польськими й ординськими військами по цьогобічний Україні на крайнє її розорення, прагнучи прихилити до себе цьогобічні полки.

Того ж літа, після минулорічних хлібних неврожаїв, дорожнечі й голоду, поглянув господь на своїх малоросійських людей, зненеможених численними бідами й охлялих од хлібної нестачі. І повелів бути здоровому повітрю й плодоносній землі на задоволення народу, що лежав перед ним. Тим-то ниви зродили всіляке насіння і, винагороджуючи зрошену потом працю, дали своїм ратаям сторичні плоди.