Родоплемінна емблема «S»

Мала Трипільська сварга на Древлянах.
З археологічних і етнографічних джерел. 

Найбільш характерною ознакою племінної належності у древніх слов’янських племен були так звані скроневі кільця. Кожне плем’я мало свій тип скроневих кілець. Кільця носили представниці жіночої статі як знамено Роду-Племені. Скроневе кільце було прикрасою, яка притримувала зачіску, водночас воно було емблемою Племені, свідчило про Родоплемінну належність його власниці. Древляни мали свої типи скроневих кілець. Дослідники древлян, зокрема В. Б. Антонович, В. Хвойка, С. Гамченко в своїх працях відмічали знахідки скроневих кілець в древлянських жіночих похованнях. Вони свідчили про два типи скроневих кілець — круглі, з зімкненими кінцями, бронзові або срібні — це перший тип. Другий тип — скроневі кільця, що нагадують латинську літеру S.

 Аналог скроневих кілець з древлянських Курганів знаходимо в етнографічних джерелах. Вишивка пазухи чоловічої сорочки села Обиходи, що має чотири крупні знаки у вигляді латиниці S, які чергуються з зірками-восьмикутниками, усіх знаків на полосі пазухи рівно 8 з переходом на 9. Вісім — знак Рожаниць, Небесних Матерів, покровительок матерів земних, народжуваних діток. Девять — число Рода, одного з архаїчних божеств Старого Світу Предків. Батька Неба – охоронця Роду людей на землі. Рід має прияти народженню дітей і захищати матерів від лиха і напасті. В старі часи найбільше дорожили малими дітьми, віддавали життя і здоров’я за їх життя, жертвували усім ради їх спасіння.

Звідси прадавній культ Бого-Матері в нашому Народі, яка захищає маленьких діток. Звідси витоки великої любові в часи до християнські Святої Бого-Матері, творення її культу на протязі віків.

«Святая Божа Мати по лісах ходила.
Святая Божа мати по каменях боса ступала».

Низка оповідей про ходіння Богородиці по Краю нашому, творена на Овруччині, Словечанщині, Олевщині, Коростенщині. То окрема тема розвідки-пошуку.

“Божа Мати синочка шукала, цілу ночку не спала...
Схилилась на билинку, заснула на мачинку,
Встала раненько — синочка розп’яли,
Терновий венок наклали, шепшиною заперезали... “

Древня вишивка лісових Обиходів, збережена в копіях-варіантах на протязі Тисячоліття. Незмінно-вічна, вона має два типи знаків — Зоряне Небо, зорі на вісім пелюсток, так звані Рожі, космічно-земні Матері- Рожаниці, знаки Різдва Світу Богів, Народини Людей Земних. Небесно-земні покоління шифровані знаками Зорі-Рожаниці, ідеограмами Зоряного, Сонячного Світу. Особливу увагу привертають чотири крупні знаки-символи, кожен має подобу знака-латиниці S, які чергуються з Зорями-Рожаницями, посідають важливе місце в символах старого світу. Знак у вигляді літери S виникає в добу міді-бронзи, виступає священним символом Племен Орійської культури. Сутність його Suria — Яскравий, Сліпучий, Вогонь Неба, Svar — Сварог (Варуна індії), Solis — Світло, Сонце-Бог, оскільки сам знак вишитий вишнево- червоною ниткою на сліпучому світінні Сварги. Червоний знак у вигляді літери S зоріє на чорному тлі Неба-Космосу.

Орійська символіка кольорів: чорний, білий, червоний. Біле світіння батька Неба Сварога, з якого народжуються Перун і Дажбог. Висота знака на вишивці сягає 3,5 см. Сорочка чоловіча зі знаками язичеських священних символів вишивалася в 1930 роки Камінською Ганною, яка передала нам зразки традиційної символіки Землі Древлян, збережені в копіях-повторах на протязі віків. Сорочка для парубка, хлопця неодруженого. Святкова сорочка для Молодого на Весілля.

Кожен знак S має 29 дрібних червоних хрестовичків. Число 29 — Місячний Календар. Двадцять — число Перуна-П’єрника, 9 — число древнього Роду. Вони сусідять — Род-П’єрун єдиний Бог старішого і молодшого часу єднаються в іпостасі. Вони єдині. Весільна вишивка молодому символізувала продовження Роду, покровительство Небесних Матерів, силу Батька Людей – Роду. Взагалі пророкування – магія незнищенності Роду Молодого. Число 29 має відношення до Місячного культу Предків. Бо Молодий — то ясен Місяць при одруженні, а зорі небесні, то його дрібні діти. У весільному Обряді число 9 символізувало два числа 4 та 5. Знак 4 – жіноче начало, число 5 — чоловіче. У хату Молодої “просилося” під дверями в хату 9 чоловік обраного товариства. Знак S містив шифри-хрестовички у певній системі чисел — 5, З, 3, 2, 9, 2, З, 3, 5. По рахунку усіх чисел знову 9. Число Роду. Сума сусідніх чисел дорівнює 8 –знак Рожаниць. Беремо — 5+3=8; 3+3+2=8. Посередині — 9. П’ятий знак справа-наліво і навпаки — 9. 9 (Рід) панує над 4 числами справа і зліва. В загалі 4 цифри справа і зліва Роду дають суму 4+4= знову 8, Рожаниці, небесні покровительки матерів-породіль. Така незвичайна комбінація чисел у старому вишиванні, збереженому з доби Древлян. Кожен хрестовичок червоний обрамлений чорною ниткою. Чорна Мати-Земля під зорями і небом зі своїм небесно-земним Родом Людей. Людина — космічно-земна сутність — знали далекі Предки. Вірували у космогонію Всесвіту. От вам і “дикі” лісовики Древляни. А вони Небо читали, як Святу Книгу Космічного Буття, шифрували Всесвіт у мудрих вишивках, знали таїни чисел.

Курганні захоронення Землі Древлян зі скроневими жіночими кільцями типу літери S датуються ІХ-Х віками. Вишивка, що має такий самий знак-символ у вигляді літери S, підтверджений археологією, курганними захороненнями, свідчить про сакральну сутність знака S в Землі Древлян на протязі тисячоліть. Знак має пряме відношення до солярного і астрального культу. Людина єднається з Сонце-Небом і Зорями-Рожаницями у вічному житті. Сходить з Неба і повертається на Небо після земного Життя. Величний зоряний Путь Неба, так званий Молочний Шлях, до якого прагне Дух-Людина, щоб вийти в Зоряні Світи, глибини Космосу, стати Зорею.

Як же розуміти скроневі кільця з S-видними формами? Як випадковість чи закономірність? Скоріше як закономірність, як ознака певного Племені. Есовидна форма скроневих кілець простежується і в інших захороненнях древлян, віддалених від Коростеня. Але з певною особливістю — не ціле кільце, а лише його частина, край неспаяного виробу має S-видну форму.

Якщо жіночі скроневі кільця S-видної форми відомі в Коростені, їх варіативна хвиляста лінія повторюється в сережках (Ягнятин), кільцях скроневих на краю виробу (Житомир), то як співвідносяться до знахідок жіночих поховань чоловічі речі — поховальний обрядовий інвентар. Чи співвідносяться взагалі? Чи “перегукуються” названі нами S-видні форми жіночих речей поховального обряду з суто чоловічими речами, знахідками в Курганах?

Так, S-подібна лінія каблучок чоловічих з неспаяними кінцями співпадає з S-подібним звивом жіночих скроневих кілець. Тобто, і чоловіки вважали себе належними до певного Роду-Племені, мали звичай носити каблучки з хвилястими лініями неспаяного краю виробу. Доктор археології І.П. Русанова в праці “Територія древлян по археологічних даних” пише: “Найбільш частою знахідкою являються бронзові кільця, каблучки з зімкненими, заходячими один за другий кінцями, або кільця з S-видним завитком на кінці незапаяному”. S-видні скроневі кільця зустрічаються не тільки в нашому Краї, але і на території західних слов’ян, зокрема, в Польщі. На нашу думку, скроневі кільця S-видної форми можуть бути свідченням міграцій Словен Краю Землі Дерев — на західні землі. Західні і східні слов’яни мали спільні риси етнічного і культового характеру, що коренями сягали в часи прадавніх праслов’янських культур. Але витоки культур, повторених, закріплених в інших регіонах, слід шукати на Старих Деревлянах, Пра-Батьківщині Словенського Світу.

Есовидний знак — символ РОДУ, РОДЮЧОСТІ, ЗНАК РОДА. Архаїчного Божества Роду-Племені. Прабатька Людей. Він відомий з часів неоліту, доби перших землеробів, Мудро-Мисленного Трипілля. До сьогодення есовидний знак Роду-Племені зберігся на Тканих Божницях-Килимах родової верхівки. Обстежені килими родового села Бехи дають право твердити, що есовидний знак-емблема належить іменно представникам родової знаті Древлянської Землі, представники роду Беха зберегли Родову ткану Грамоту на древність Роду. Грамоту, ткану на вовняному килимі домашньої традиційної роботи. В Бехах ткалися килими з полосою так званого “Берега,” по якому ідуть S-подібні знаки Тисячоліття, творені в добу Трипілля як священний Знак Роду. S-видна емблема виявлена на жіночій запасці в Білошичах-Ходачках, на вишивці чоловічої сорочки в Обиходах, на тканих завісках-божницях так званих мужицьких сіл. Узор червоно-чорний предковічний — на Полі Чорному зоріє крупна літера S. На тканих завісках ритуального вжитку для Божниці поширений цей знак.

Якщо побудувати логічну схему, то слід робити висновок, що в Родо-Племінне об’єднання Древлянської Землі входили нащадки Трипільської доби, які мали Родове Знамено у вигляді літери S. Верхівка Древлянської Землі, представники “мужів кращих” складалася з кількох етнічних груп або культур, серед яких були суто місцеві племена, нащадки мисливців на мамутів, рибалки та мисливці неолітичної доби, землероби та скотарі кількох інших культур. Започаткована з доби Священних Оріїв Віра знала Священний знак Творення у вигляді знака S, росту злаків. Перунів знак на запасках і завісках-божницях зигзаг звичайний, невеликий.

Священне яскраво-біле космічне Світло S — втілений РОД НЕБА, Батько язичеських Богів, Сварог Різдва Світу S — знак величний, тканий крупним розміром на килимах Древлян по горизонталі і по вертикалі берега килима. Знак розміром у добрих 10 сантиметрів ішов по краю килимового Поля, втіленого Космосу, Зоряного Неба, Землі-Матері, Людини-Творця. Так званий “берег” — оберіг числом священних знаків S Сур’я-Вогню спасав і рятував в глибинах Вирію-Космосу, в житті земному праведну душу. Килим зі знаками космічного Вогню годилося вивішувати в житлі тричі на рік — на Різдво Світу, Велик-День Сонця, на Троїцю – Свята Зелені, коли святі душі Предків прибувають на землю з світів далеких до родичів земних. Світло-Вогонь Космосу, що родить зорі, Сонця, що Світи творить і Світи руйнує. Світло Володаря Неба S, Молочний Зоряний Путь, який звивається по небесній оболоні, ховаючись головою в розсипи зір навколо Молочного путі, торкаючись краю Неба над горизонтом — це знак S.

Дослідник О. Знойко свідчить про культ Сварога у орійських Племен. На нашу думку, знак S може читатися як Sur — “якравий, світлий, сонячний,” уособлення Сварога, який творить Родини Світу. В пізніші часи Молочний Путь на зоряному Небі України, в часи чумацькі він Чумацький Шлях – Зоряне Небо в безмежній темряві Космосу. Міф про творений Молочний Шлях — свідчення величі української душі. Знак уособлював Батька Неба – Сварога. На старих килимах він посередині килимового Поля. Міцне тулово, голова ромбом. У нього збоку творені сини — Даж-Бог, Перун у яскравому блиску сяйва Неба. Особливо гарні фігурки, ткані на білому полотні, ідеограма S-Священне зоряне Світло Неба, під яким ми народжуємося, живемо і згасаємо, мов іскри Божого Вогню. S — емблема нащадків Племен орійців-зореславців, які входили в Племінний Союз Древлян. Старі культури не вмирають, вони — вічні. Земля Древлян зберігає Таїни Старого Світу донині. Їх треба досліджувати на доброму науковому рівні. Досить бути територією для епізодичних наукових пошуків учених Москви-Петербурга, Києва-Львова, які не володіють системними знаннями про глибини культур Землі мисленних Древлян. Пора самим вивчати свою землю, етнос. Корені Старих Культур.

Джерело:

Миколай Брицун-Ходак - ЛіТОПИСНА ЗЄМЛЯ ДРЄВЛЯН, Коростень 2002-2014