ЗВИЧАЙ

«... і як би не змінювався світ, куди б не закинула тебе доля, завжди зберігай у серці ті духовні скарби, які дісталися тобі у спадок від попередніх поколінь...»

- А. Сокіл

Сварга орійська на древлянах

З археологічних і етнографічних джерел. 
Сварга індо-Європи ІІ-І тис. до н. е. на вишивках, килимовому ткацтві Землі Древлян,
збереженому в 
селах нащадків Орійських Племен

svarga vyshivka

svarga

Сварга пряма і обернена - правостороння і лівостороння

Орійські Символи Світобудови. Сварга пряма, правостороння — Знак Творення Світу, Світів Космічних. Сварга обернена, лівостороння — Знак Кінця Світу. Орійська емблема, сварга древніх оріїв, збережена на протязі тисячоліть у Пралісах мисленнях Древлян. Збережена в техніці ручної вишивки на чоловічій святковій сорочці у Старих Путилах-Путиловичах на Землі Лугів, в Селищі воїнів, орачів, нащадків славетних аріїв-оріїв, що вміли кувати залізо, зводити городи, орати святу землю.

В страшні тридцяті роки XX віку, в часи засилля колгоспної системи, в добу жорстокого протистояння сталінізму і гітлерізму в старих Путилах вишивалася в 1936 році Святкова Чоловіча Сорочка зі знаками древньої сонячної Сварги, символу арійських племен, що знали Творення Зоряних, Сонячних Світів від Космічного Святого Вогню, яким творений Всесвіт, близько-далекі Зоряні Світи в глибинах безмежного чорно-холодного Космосу.

Вірування у силу Божественної Сварги зародилися на берегах Дніпра, були перенесені аріями в далеку індію, де зберігся культ Бога-Вогневика Варуни, наймення похідне від Сварога. Сварог, по віруваннях Землі Дерев, Бог-Батько Неба, Творець Світла-Світу, Бог-Коваль Неба, має синів Пєруна та ДажБога, які правують Блискавицями та Світлом Сонячним. Сварог — високий покровитель Ковальства, Небесний Сварник.

Згасле Селище ковалів під Верхнім Тартаком на Уші в Дубових Пралісах, відоме як Саворов, несе наймення культу Сварога. Древній Саворов, земна шифрограма Сварога-Коваля. Древлянський Бог-Коваль Неба, творець Небесного Вогню, Батько Людей прозивався САВОР. Священна ковальська справа.

Кови — ковалі древності, наймення відоме в Старих Селах — Жерев народицький – Ковчуки, Кови ємільчинські, село сваричів-ковчуків Ковцьки. Кови, ковчуки-добувачі священного вогню-металу. Сварга – знак-шифр сліпучого світла Сварога, зображуваний на Древлянах на дереві, шкірі, полотні. Сварга – Вогонь Космосу — Зоряний Світ Предків, Творець космічного і земного Життя.

Ще в 1936 році вишивала святкову чоловічу сорочку у Путилах, Селищі Ковалів, зі знаками Сварги-Вогню Давидюк Гапка Євтухівна.

Через рік, як побралися, вишила святкову сорочку чоловіку своєму на тонкому білому перкалі.

І він  її носив, ніхто нічого не казав?

Ніхто нічого не казав, не думав, не говорив, бо той узор я вишила з старої сорочки. Узор брала у родичів, сподобався він мені. У селі носили цей звичайний квітковий узор. Знали в Путиловичах це вишивання, ніхто тому не дивував, було старе рукоділля традиційним, звичайним явищем.

sorochka svarga

Знаки Сварги доби Оріїв – пряма-обернена Сварга.
Сорочка села Путиловичи. Вишивка 1936 р.

Так древня більш як п’ятитисячолітня емблема оріїв-орачів, творців колеса, плуга, сівачів Золотого Зерна, збереглася в Пралісах Краю — легендарній Невриді, мисленних Древлянах, спадкоємцях орійського світу, дожила до наших днів, щоб заговорити в III тисячолітті в час відновлення старих коренів Праукраїнської культури.

Сорочка вишита у традиційному знаменні Роду: пазуха, застібання на ліву сторону, магазинні сорочки — на праву, що незручно. Комірець відкладний, мав бути прямий, манжети-стяжки на рукавах, подол сорочки вишитий узором-безкінечником зі знаками Сварги по кругу. Сорочка носилася навипуск, опоясувалася, древній звичай-традиція. Вишивка хрестиком, не древнє занизування, майстрині твердять: перехід на хрестик — недавня техніка, в старі часи такі узори вишивалися кольоровою лучкою занизуванням. Занизування — магічна дія оберегу від недоброго ока. Древня техніка занизування, як ткацтво. В селах ще недавно, в 1950 роки, старі вишивальниці традиційно занизували подолки жіночих сорочок, як і у всіх Старих Селах Землі Древлян. Подолки кольорові червоно-чорні на білому полотні могли ткатися смугами на ткацькому верстаті. В цьому древньому занятті єдиними були як села воїнського роду, так звані “шляхетні” (шляхта в часи Литви-Польщі на Україні) так і “мужицькі” села, де проживали представники землеробського стану. Занизування голкою древніх ритуальних узорів знали оповідачки усіх старих сіл Краю — шляхетних, мужицьких. Занизування — архаїчна техніка вишивання, коли голкою нитку занизували по горизонталі, творячи узори старовинним способом.

Узор, вишитий занизуванням, для недосвідченого ока майже не відрізняється від узору, тканого на ткацькому верстаті. Витоки техніки занизування слід шукати в магії неолітичної доби, коли людина давня вже мітила речі побуту оберегами світла-вогню. Рукодільниці твердили, що занизування легко переводилося на хрестик, для досвідчених вишивальниць це було звичним. Старші покоління в 1930-х роках ще занизували, техніка занизування побутувала в 1950-60 роках у наших селах, збережена донині в Галичині, молодші вишивальниці Краю шили новітнім хрестиком, починаючи з 1900 до наступних 1930 років.

Вишивка путиловицької чоловічої сорочки зі знаками Сварги на перший погляд, традиційний квітковий узор-безкінечник: стебло в’ється знизу уверх, листя та квіти по обидва боки. Чорні квіти на чорному стеблі на білому полі. Така звичайна квіткова вишивка, яких у нашому Краї було безліч: жіночі, чоловічі, парубочі, дівочі нашивання з неодмінним квітковим орнаментом. Для мене у дитинстві було незрозуміло: чому чоловікам і парубкам вишивали квіткові узори, як і жінкам та дівчатам. Жінка — Рожа, дівчина — Квітка. Чоловік — Дуб, Сила і Мужність! Йому треба носити вишите дубове листя, жолуді, знаки Дуба-Прадуба, Сили-Могуті, Мали бути, і вони були, іменно такі узори в старі часи. Але носили найчастіше чоловіки і хлопці квітковий орнамент на початку і в середині XX віку в селах Народиччини, Овруччини, Коростенщини, Малинщини Лугинщини. Такий собі звичайно-буденний узор, як і на путиловицькій сорочці для молодого одруженого чоловіка.

znak peruna

Знак Перуна-Стріловержця
на килимовому полі - так званий "Берег"
Оберіг Життя Воїна у січах.

kylym hodakovychiv

Унікальний килим Ходаковичів зі знаками Сонячного культу- трійні хрестовики з символами 8, 9 - Род, Рожаниці, які панують на килимовому полі.

Але що це зоріє в серцевині кожної чорної квіточки? Червоно-калиновим соком світиться серцевина квіточки-рожанички. Серцевинка притягує око та увагу, вже червоніє ніби кровію, вранішнім рожденним Сонцем — Даж-Богом, червоні лінії творять хрестовинку, знак Життя-Роду. Але диво те, що хрестовинка вітрячок має крилечка бокові, вітрячок ніби пружно обертається, набирає оберти, шумить-гуде, як дитячий дерев’яний вітрячок, майстрований у дитинстві. Розкручується вправо, стягує світ воєдино, Творить Сві Вогневий — Сонця, Зорі, Галактики зоряні. Творить Небесні Світи, Світила древня Сварга, знак Світобудови Космічна Велика Сила, що створила Галактики в глибинах Космосу.

Якщо придивитись уважніше: так, це вона, древня червона священна Сварга зоріє на терен-квітах чоловічої сорочки. Справжня Сварга на селянській святковій сорочці. Святий Оберіг, Творений Світ Древніх Оріїв. Величний і могутній Космічний Вогонь палає на квітуючому Древі Роду, космічному Древі Життя. Священна Сварга на темінь-полі творить-рождає Білий Світ Космосу, Земну Твердь-Оболону серед крижаного мороку космічної Тьми-Ночі. Родини Світу, Родини Світла, Родини Людини серед Космічного Мороку-Холоду. Розгоряється величний Вогонь. Сварга — космогонічне начало Предків Роду, чиї Нащадки святять себе древнім знаком-оберегом Космосу, входячи в Білий Світ Сварога, Червоний— Світ Вогню-Крові Божественної, Сонця Червоно-Вишневого, Чорний — Світ Землі-Годувальниці.

Так от хто були Предками неврів-лісовиків, мисленних Древлян. Мудрі орії, добрі орії, перші землероби берегів Дніпра і його великих і малих річок, обжитих нащадками Старого Племені. Ось хто ладнав вози золотого зерна до далеких світів, ось витоки індо-арійської Пракультури, збережені в Святому Письмі – древній шифрограмі на полотні. Ось чому в лісових селах Лугинщини, Межирічанщини, Олевщини, Овруччини, Словечанщини, Народиччини, Малинщини стрічається тип прегарних людей-чоловіків: високих, струнких, чистих і білих лицем, нащадків древніх оріїв. Людей білої арійської раси.

Вишивка пазухи чоловічої сорочки, як і комірець та манжети — однотипні. Один узор. Чорна нитка домінує на вишивці, трійна система арійської світобудови: чорний, білий, червоний кольори. Кожна квітка має 8 чорних пелюсток, вісім знамен світу. Вісім — число Родин Світу. В центрі квітки чорної Червона Сварга, мов Живий Вогонь в глибинах ПраСвіту. Чотири чорні пелюстки кожної з усіх вісьми квіток мають по краєчку додатково червону лучку-нитку. Чотири Світи, в яких живе Людина: Родини-Смертини, Розгоряння-Змирання. Кожна з пелюсток творить ніби чорну хрестовинку, підсвічену червоним кольором. Від мороку Космічної Ночі до Розгоряння Світла, Родин Світу. Кожна з чорних 8 пелюсток квітки має сув’язь з червоною Сваргою, ніби продовжує її. Вітрячок-Сварга складається з двох складених кривульок під прямим кутом, враження таке, що дві лінії перетинаються прямим хрестом, ніби не складені з двох половинок-закорючок.

Наведемо твердження дослідника Сварги Олексія Братка-Кутинського, “Нащадки Святої Трійці,” видання “Білий птах,” Київ, 1992 р., cтop. 54: «Абстрактні символи Світобудови»:

«Пряма Сварга символізує Рух Творення від Матерії до Духу, обернена – від Духу до Матерії».

Kylym voinskogo rodo chopovich

Килим воїнського роду Чопович, №1. Поле килима густо усіяне стрілами. Таємне письмо Древлянських Волхвів на язичеських Божницях древлянської верхівки-Князів, Волхвів.

В поданому зображенні Сварги прямої крильця вітрячка рухаються правосторонньо від глядача, в оберненій Сварзі лівосторонньо. Два типи Сварги має бути в системі Світобудови, по віруваннях древніх оріїв. Правостороння Сварга — Творення Світів Духом Святим, Божественною Силою, лівостороння — Дух творить або руйнує Матерію, Рух Смерті, Рушення Світів.

Розглядаємо сорочку з орнаментом Сварги. На сорочці — о диво! — сусідять іменно дві Сварги-Вогневіці — пряма та обернена. Одна Сварга має крильця наліво, друга крильця направо. Звідки могла знати вишивальниця Таїну древньої Сварги — прямої та оберненої? Таїну древньої космогонії — знак Сварги Прямої — творення космічних Світів від космічної Матерії (Буття) до Духу-Мислі Святої. Творений космічний Світ-Матерія породжує Духовне начало. Дух відповідно творить Буття-Матерію. Круг-коло замикається. В Людині, мікрочастині Космосу, Світу-Матерії, поєднані Дух (духовна енергія) і Матерія (тілесна оболона)

Людина творить Духом Святим чисту енергію, якщо має Святість. Знак Сварги прямої, правосторонньої. Творить-руйнує лівосторонньою чорною силою руїнації, якщо бездуховна. Звичай з Пра-Віка — правостороння дія руки, ноги людини, правостороння дія, як вчили нас святі діди, баби у Старих Селах, хранителі духовних Заповітів Предків. Знак Сварги оберненої, лівосторонньої — ступання з лівої ноги уранці, лівостороння дія руки людської, осуджувана старими людьми — «якою рукою (лівою) ложку береш! Не смій таке чинити!» Практика дії Сварги відома нашим Предкам з глибин Віків.

Тисячоліттями живе Традиція Творення Сварги в Старих Деревлянах, Свячення Чоловіка силою Білого Світу, Земною Силою, Живим Вогнем Життя. Мікрокосмос Людини: Смертини-Родини, Родини-Смертини, як і всього Неба-Космосу. Згоряння і розгоряння зірок. Древнє вірування Руси-України — “Зоря згоріла-скотилась з Неба додолу — земна Людина згоріла, змерла в житті земному” існувала древня Космогонія Руси-України, збережена в уривках космогонічних міфів.

Маємо Небесного Батька Сварога, Орія-Арія, що подарував Людям-Орачам ярмо, плуг, сокиру, чашу. Пращури наші Ярмоличі, Ярмолюки, Ярмаченки, Плугатарі, Плужники, Оратаї, Орачі, Сокирники, Сокиряники, Чашники, Ситники. Орійські символи живуть у нашому генетичному коді. В серцевині Старого Мисленного Світу-Пущах Древлян зберігалася незгасна Сила Творення, Віра в Божественну Сваргу. Сварога – Творця Світу! Орійські Корені Древлянських Племен існували, існують до сьогодення. Нащадки Святої Трійці проживали в Пра-Лісах Невриди, її наступниці Древляні. Живуть донині в серцевині Мудро-Мисленного Світу Священні Символи Світобудови. Письмена світу Старих Словен – Космічна Сварга. Незгасний Вогонь Життя в Пралісах- Пущах.

Подамо міркування науковця, дослідника Зоряного, Сонячного, Місячного культу Старих Словен, вихідця Землі Чернігова Олександра Знойка. Дослідник твердить, що Свастика-Сварга, зображена на фресках Софії Київської, має відношення до Творення Світу – Сонця, Місяця, Зорі – небесної Тріади.

«Свастика-Сонце, що летить у зоряному світі через 12 сузір'їв (сузір'їв насправді 13)».

Додамо, що Софія Київська має 13 куполів — по числу 13 знаків-зодій Зоряного Неба. Олтар Софії зображує, у вигляді Сварги, Рухоме Сонце Русі. Сварга — Різдво Світу — Родини Сонця, Місяця, Зорі.

Небесна Священна тріада, шанована в Світі Словен як Божественне Начало. Наймення Сварга дало ім’я Богу Сварогу. В іпатьївському Літопису, твердить О. Знойко: «Сонце-Цар, Син Сварога, еже єсть Даж-Бог». Опираємося на древню Коледу: «Ой, коли було з Нащада Світу» – міф про творення Світу в архаїчних Колядах Пра-України. Знойко свідчить, що Сонце мало народини-юність, зрілість-літо, пригасання-осінь, змирання-зима. Сонце Ярило— весна, юність, Семиярило — літо, одруження Семиярила з Даною-Водою на Купала. Семиярило — він же Руєвит західних Словен. Сонце має чотири лики, з них осіннє — Святовит, Світовид. Древня Сварга – Зоряне, Місячне, Сонячне Небо.


Джерело:

Миколай Брицун-Ходак - ЛіТОПИСНА ЗЄМЛЯ ДРЄВЛЯН, Коростень 2002-2014

Україна, Етнографія, Миколай Брицун-Ходак, ЛіТОПИСНА ЗЄМЛЯ ДРЄВЛЯН

Допомога проекту

На сайті 28 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018 ПроСвіт 
Всі права застережені