Минуле

«Перемоги не вершать історію, а лише переписують її по-своєму.
Це заважає переможеним врахувати помилки і зробити правильні висновки з власного горя».

- Вільгельм Швебель

Оборона Донецького аеропорту 2014-2015 років

Фрагмент плакату Юрія НерослікаВони постали каменем,
мов неприступна скеля, 
на них залізом плавленим
валились сотні тонн, 
та їх кістки не тріснули —
не витримала стеля, 
та дух їх не зламався —
не витримав бетон! 

Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України – тривали з травня 2014-го до 24 січня 2015 року. 244 дні українські військові протистояли навалі російсько-окупаційних військ, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

Якби не було українських військових в аеропорті, все могло б не закінчитися для України втратою значних територій: ДАП сковував сили супротивника.

Звідки ж взялася та назва "кіборги"?
Старт цьому прізвиську дала історія, нібито розказана одним із біженців з Донецька (за іншою версією – одним з полонених бойовиків). Авторство історії перевірити важко, як і те, наскільки вона правдива. Звучала вона приблизно ось так (мовою оригіналу):
«Прибился к нам на работу беженец с Донецка. Мои пацаны прилепили ему погремуху "сепаратист" - хотя он зубами и скрипит, так как хоть от новой Киевской власти он (кстати, как и мы) не в восторге, но "путинпамаги" он в Донецке тоже не кричал. Один из его бывших сотрудников напился стекломоя и пошел воевать за ДНР. Звонит наш беженец сегодня узнать, как дела, этому кренделю. Через минуту разговора зовет всех и включает громкую связь. Далее вещает боец "Новососсии": говорит, я, блин, не знаю кто защищает Донецкий аэропорт, но мы их три месяца выбить не можем. Пробовали штурмовать - нам таких вломили - мы отошли. Начали накрывать "Градами" - они ныряют в подземные коллектора канализации. После обстрела мы наступать, они выныривают и опять нам дают проср*ться. Решили коллектора залить стоками канализации. Зафигачили "Градами" - они под землю, мы заливаем коллектора. И, типа, захватываем территорию аэропорта. Они по коллекторам перебрались аж до Авдеевки, поднялись наверх, вернулись по верху в аэропорт и опять нам наваляли и нас выгнали. При этом захватили наше оружие, нашу технику и взяли у нас несколько десятков пленных, которых загнали в нами же затопленный г*ном коллектор и закрыли на замок. Далее у них начались проблемы с хавчиком (так как Порошенко шоколадных конфеток им не прислал). Они ночью делают вылазку в Донецк, берут в плен ещё пару десятков наших, подср*чниками гонят в аэропорт и оттуда выменивают их (а заодно и тех наших кто в коллекторе г*но нюхал) на три тонны хавчика (преимущественно тушёнка). Я, говорит, не знаю, кто там сидит, но это не люди - это киборги!!! Свидетелей разговора человек тридцать».
Ця історія пішла гуляти соцмережами, результатом чого і стало прізвисько, яке міцно приклеїлося до захисників ДАП.

У березні 2014-го до охорони Донецького аеропорту залучили військовослужбовців ЗСУ зі складу 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади. 17 квітня 2014-го проросійські бойовики вперше спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.

У ніч на 26 травня, близько 3-ї години ночі, на територію аеропорту без бою зайшло близько 80 озброєних, добре екіпірованих диверсантів. Їх провів офіцер СБУ Олександр Головура. До терміналу разом з російськими спецпризначенцями ввійшли Олександр Ходаковський (колишній командир Донецької Альфи СБУ) і Олександр Бородай (агент спецслужб РФ, що на той час перебував у ролі прем'єра ДНР).  Олександр Ходаковський невдовзі зв'язався з українським командуванням, і висунув ультиматум про виведення українських військових, що охороняли внутрішній периметр аеропорту. Для виграшу часу, українські військові відповіли що не виведуть особовий склад і техніку раніше, ніж поки аеропорт не покинуть цивільні та персонал аеропорту — останній рейс з аеропорту відлітав о 7:00 ранку.

Близько 7-ї ранку, за російськими даними, до бойовиків прибуло підкріплення — переважно з чеченців-кадирівців, після чого сумарна кількість бойовиків у терміналі склала порядка 120 чоловік.

Після евакуації цивільного персоналу, українське командування вже в свою чергу оголосило бойовикам ультиматум — залишити приміщення ДАП під загрозою застосування сили. О 10:00 ранку демонстраційний проліт над ДАП здійснили штурмовики СУ-25, а до летовища вирушили вертольоти з десантом для посилення українського гарнізону. Щоб відволікти увагу від транспортних вертольотів, повз термінали пройшли 3 одиниці Мі-24. У разі спроби бойовиків збити вертоліт з ПЗРК, українські вояки мали відкрити вогонь. Під час проходу одного з гелікоптерів, спецпризначенець з позивним «Турист» помітив спробу бойовика навести на вертоліт ПЗРК, і дав команду відкрити вогонь. Снайпер здійснив постріл і вразив ціль.

Після висадки десанту, очікувався авіаудар. Су-25 обстріляв Новий термінал з гармати, потім 3 одиниці Мі-24 також обстріляли його некерованими ракетами. При цьому частина бойовиків, які намагались обладнати вогневі позиції на даху, потрапила під удар.

Удари української авіації та робота ЗУ-23-2 спричинили паніку серед бойовиків, вони почали відступ з терміналу до міста. Один з КамАЗів, рухаючись через Путилівський міст, був обстріляний силами бойовиків батальйону «Восток» з блокпосту в районі розв'язки. Інший КамАЗ перекинувся після удару об бетонну загорожу на Київському проспекті. Згідно наявної версії, вантажівки були знищені через припущення, що на КамАЗах з аеропорту на Донецьк розпочали наступ українські сили.

Отже унаслідок добре скоординованих дій українські спецпризначенці й десантники, які перебували в старому терміналі, витіснили ворога із займаних позицій. Українські сили не втратили жодного бійця загиблим. Лише троє бійців зазнали поранень. За підтвердженими даними, окупанти втратили 36 поплічників убитими. Аеропорт перейшов під контроль сил АТО. До летовища увійшов підрозділ 72-ї бригади ЗСУ.

Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок. Перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер.

10 липня 2014-го противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72-ї бригади. Один воїн загинув. За кілька днів ще один наш захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат в Донецькому аеропорту.

Всупереч Мінським домовленостям, з вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої. Українські військовики утримували старий і новий термінали. Контроль над районом, прилеглим до летовища, поклали на 2-у батальйонно-тактичну групу 93-ї окремої механізованої бригади, підрозділи 3-го окремого полку спецпризначення і 74-го окремого розвідувального батальйону. Також оборону тут посилили добровольці з «Правого сектору» та бійці 79-ї й 95-ї аеромобільних бригад ЗСУ.

Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки.

Станом на 4 вересня українські бійці, перебуваючи в оточенні та під обстрілами, примудрилися взяти в полон 7 військових російської армії, зокрема офіцера-артилериста. Українські війська тримали оборону за 800 м від межі Донецька, там щодня відбувались бої, позиції сил АТО вороги обстрілювали з артилерії та мінометів — до 50 обстрілів щодня.

9 вересня у боях окупанти втратили три танки та 2 БТР, водночас позиції українських підрозділів були обстріляні з установок залпового вогню «Град».

З п’ятої ранку 14 вересня зав’язався дуже важкий бій на позиції «Єнот». На ній були військові 93-ї бригади й добровольці «Правого сектору». Противник використовував артилерію, міномети 82-го і 120-го калібрів, бойові машини піхоти й танки. Того дня загинули два офіцери 3-го окремого полку спеціального призначення капітан Олег Кулигін та старший лейтенант Євген Подолянчук. За даними РНБО у штурмі брали участь близько 200 бойовиків. Того дня сили АТО в районі аеропорту знищили 12 бойовиків та два танки, ще один танк був захоплений.

22 вересня 2014-го загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями з боку села Спартак вояк Олексій Пінчук.

28 вересня 2014 танк Т-72 з угрупування «Дизель» з боку вулиці Путилівська Роща прямою наводкою підбив українську БМП 93-ї бригади Сергія Колодія, БТР 79-ї бригади Олексія Тищика, яка щойно прибула у ДАП разом з десантом, а також танк 17-ї танкової бригади. У відповідь на обстріл висунувся український танк під командуванням Євгена Межевікіна, що знищив Т-72 разом з екіпажем. Було підбито також інший танк проросійських сил. Всього того дня загинуло 11 та поранено 14  українських бійців. Капітан Сергій Колодій, був нагороджений званням Героя України (посмертно).

У боях навколо летовища наприкінці вересня – у першій половині жовтня головну роль відігравали десантники 79-ї та 95-ї бригад. Крім того, брали участь військовослужбовці 3-го полку спеціального призначення, 1-ї танкової та 93-ї механізованої бригад, 91-го інженерного полку, бійці «Правого сектору».

Зі спогадів командира загону спецпризначення третього полку спецназу полковника Трепака («Редут»):

«Із 28 вересня ворог ішов лавиною. 29, 30 вересня і 1 жовтня бої тривали на першому поверсі старого терміналу. Тільки 1 жовтня після бою сім тіл противника залишилося лежати в коридорах. У нас за цей період – жодного пораненого. 3 жовтня один із підрозділів бойовиків підійшов впритул до того місця, де були хлопці, кинули димові шашки, приміщення наповнилося димом… У тому ж бою брали участь 12 моїх хлопців з роти охорони, троє з них задихнулися від газу, а бійці «Правого сектору» Сергій Андрєєв («Каспер») і Святослав Горбенко («Скельд») загинули від вогнепальних поранень. У той день було багато поранених, ми відправили БТРи з ними. Причому завантажували машини прямо під час бою, навколо літали кулі… І тільки в ніч з третього на четверте я вивіз тіла загиблих, серед яких і Святослава. Але поки йшов бій, не знав, що його вже немає. Постійно викликав його: «Гренадер», «Гренадер»! Та рація мовчала. Потім хлопці мені сказали: «Сергійовичу, не кричи, немає його».

1 жовтня 2014 відбулася чергова спроба бойовиків атакувати аеропорт. Українські десантники відбили напад терористів, убито 7 з них, близько 10 отримали поранення, загалом за добу на аеропорт було здійснено 4 атаки. О 6-й ранку 2 жовтня почався новий масований наступ російських найманців на позиції українських військ, так звані «непідконтрольні» бойовики з 2-х танків та зенітних установок ЗУ-23-2 обстрілювали українські позиції в аеропорту; за добу було здійснено 2 штурми, бойовики із значними втратами відступили.

3-6 жовтня російські бойовики здійснили кілька спроб штурму Донецького аеропорту. У цих боях загинули 11 українських бійців (по три з 3-го окремого полку спецпризначення і 1-ї окремої танкової бригади, по два з 95-ї окремої аеромобільної бригади та «Правого сектору», один – з 79-ї окремої аеромобільної бригади).

7 жовтня представник полку особливого призначення «Азов» Андрій Дзиндзя заявив, що у боях за аеропорт Донецька тільки в останні дні загинуло більше ніж 400 терористів: «У терористів в Донецьку почалася паніка. У морзі нарахували 427 терористів, яких привезли з аеропорту, і це тільки за вихідні дні. Бійці Мотороли, які поранені лежать у лікарні, кажуть, що їх зливають і сьогодні буде їх останній бій. Також бійці розповідають, що їх командир зрадив, залишив в аеропорту, а сам втік роздавати автографи на честь 6 місяців ДНР».

У ніч з 8 на 9 жовтня 2014-го російсько-окупаційні війська здійснили ще одну спробу захопити аеропорт. Уранці 9 жовтня через пункт пропуску «Ізварине» з Росії входить чергова колона техніки. Довезені набої перекидають у район ДАПу. Це близько 50-60% усіх мінометних мін, артилерійських та реактивних снарядів, що прибувають із РФ.

11 жовтня бойовики здійснювали чергову спробу штурму аеропорту, із — як зазначили в РНБО — значними втратами.

12 жовтня Президент України Петро Порошенко повідомив:

«Наші відважні воїни героїчно тримають оборону Донецького аеропорту, який вже став символом мужності і героїзму. З вражаючими мужністю і відвагою. Українськими кіборгами прозвали вороги цих героїв. Карбувати їхній подвиг в літописі української бойової слави треба буде золотими літерами…»

19 жовтня при відбитті атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт загинув солдат Петро Максименко.

Увечері 21 жовтня ворожі батальйони «Оплот» і «Восток» двічі штурмували аеродром, але зазнали втрат і відступили. Станом на ранок зазначені бандформування тимчасово призупинили участь в активних бойових діях. Окупанти проходили доукомплектування й поповнення бойовою технікою, завезеною із Росії.

22 жовтня збройні формування противника намагалися штурмувати диспетчерську вежу. Президент РФ Володимир Путін заявив, що, згідно з його точкою зору, мотивуючи це Мінськими домовленостями, українські війська мають залишити аеропорт у Донецьку.

27 жовтня українські військові провели успішну операцію з ліквідації терористичної бази поблизу летовища. Танкісти на 4-х танках виїхали на бойове завдання й зрівняли із землею базу бойовиків, розміщену в гіпермаркеті біля аеропорту.

2 листопада військові повністю зачистили одне з приміщень нового терміналу — на другому поверсі раніше були бойовики. Згодом зведені підрозділи десантників і розвідників підняли над аеропортом три українські прапори під постійним обстрілом з важкої артилерії і «Градів». Водночас на околицях аеропорту поблизу села Спартак і Піски знищили дві позиції бойовиків.

6 листопада під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту загинув сержант 79-ї бригади Юрій Голота.

7 листопада у прес-центрі АТО повідомили про знищення вогнем артилерійських підрозділів близько 200 бойовиків, які напередодні обстріляли українських бійців в Донецькому аеропорту. Внаслідок вогневого нальоту було знищено, або пошкоджено 4 танки сепаратистів, 2 БТРа, 2 гаубиці Д-30 та 1 БМП. Того дня загинув підполковник Павло Колесников, 79-та бригада, загинув при зміні позиції від кулі снайпера.

У ніч з 7 на 8 листопада солдат Богдан Здебський загинув — у той час до аеропорту пробивався черговий загін десантників, Богдану та іншим снайперам дали завдання прикривати прохід підкріплення. В часі обстрілу терористами та російськими військовими одного з українських вояків важко поранило, Здебський відтягнув його у безпечне місце, зайнявши згодом його позицію. Бронебійні кулі ворога потрапили йому у груди та пробили обидві легені. 

8 листопада 2014-го загинув під час ранішнього бою в аеропорту Донецька старший прапорщик Сергій Баранов-Орел. При виставленні «секретів» поблизу нового терміналу двоє десантників зазнали смертельних поранень — потрапили в засідку та вступили у нерівне вогневе протистояння з російськими бойовиками. Сергій помер від важкого поранення та втрати крові.

Вранці 12 листопада від розриву міни під час обстрілу біля Опитного загинув солдат 93-ї бригади Богдан Муштук.

14 листопада прихильники «русского міру» обстріляли українську колону біля села Первомайське Ясинуватського району. Наші військові виходили на ротацію і втрапили в засідку. Загинули вояки 28 бригади солдат Руслан Біленко та старший лейтенант Іван Ворохта.

16 листопада сили АТО розгромили чергове угруповання бойовиків, що штурмувало ДАП. Знищено 23-х бойовиків, ще 27 поранено.

18 листопада у бою від кулі снайпера загинув солдат 74-го окремого розвідувального батальйону Ілля Полянський.

29 та 30 листопада 2014-го відбувся штурм старого терміналу аеропорту. Оборону тримали бійці 93-ї окремої механізованої та 79-ї окремої аеромобільної бригад. Унаслідок боїв двоє наших військових загинули. Українські військові залишили приміщення старого терміналу та закріпились на території нового. Ось що згадував один із учасників його оборони:

«Увечері «Майк» (командир 1-го батальйону 79-ї бригади ЗСУ Максим Миргородський) наказав відходити двома групами: перша виносить поранених, друга — їх прикриває. Від терміналу залишилися одні руїни, він горить. Ті 50 метрів видалися «дорогою життя». Винесли поранених. Ікону Ісуса Христа, яка нас оберігала, теж узяли з собою. На вулиці якраз випав білий сніг…»

У період з 30 листопада й до 11 грудня в Донецькому аеропорту відбулася ротація «кіборгів». Українські позиції зайняли бійці 90-го аеромобільного батальйону, який увійшов до складу новосформованої 81-ї аеромобільної бригади. Усі бої першої половини грудня довелося вести воїнам цього славнозвісного батальйону.

Ввечері 1 грудня волонтер Юрій Бірюков повідомляв:

«Оперативна по донецькому аеропорту, 20:56 понеділка: загалом, чутки про якийсь спецназ з Росії — не чутки. Прибуло кілька десятків якихось специфічних «космонавтів», які повели масу організмів на штурм. Загалом, якщо потім росіяни говоритимуть про нас, як про негостинну націю — не дивуйтеся. За даними перехоплення «Сепаррадіо» — 27 спецпризначенців вирушили сьогодні вранці додому, у затишних трунах… близько 25—30 місцевих організмів теж закінчили свій життєвий шлях. Поранено двох польових командирів».

10-11 грудня за чергового «перемир’я» ворог 4 рази обстрілював українських оборонців. За кілька днів, під час доставки конвоєм необхідних речей для захисників аеропорту, бойовики відкрили вогонь по нашій колоні. Той зухвалий напад «кіборги» відбили.

У середині грудня в ДАПі зруйновано старий і новий термінали. Проте українці продовжують тримати оборону й успішно відбивають атаки ворога. Серед воїнів 81-ї чимало вояків, які відзначилися героїзмом під час захисту летовища. Десантники бригади – останні, хто тримав аеропорт і виходив з нього. Саме військовослужбовці 81-ї бригади ЗСУ взяли участь у фінальних – найтрагічніших боях за Донецький аеропорт у січні 2015 року.

1 січня 2015-го бойовики зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами відступили. Під час «новорічного» зіткнення загинув український захисник десантник 80-ї аеромобільної бригади Любомир Подфедько. Під ногами в Любомира розірвалася граната.

Спогади кіборга Ростислава Смуся:

«Друга моя ротація припала якраз на Новий рік. 31 грудня о 23:00 нас почали «вітати». З Нового року практично цілодобово точилися бої. Першого січня в нас були «двохсотий» і два «трьохсотих». Єдине місце, яке не обстрілювали – між вежею і нами. Метеовежу утримували 17 бійців 93-ї окремої механізованої бригади».

У ніч на 11 січня з Донецького аеропорту евакуйовано 6 поранених «кіборгів». Російські бойовики впродовж ночі двічі обстріляли з гранатометів новий термінал, з реактивної артилерії  метеовежу.

13 січня через масовані ворожі обстріли обвалилась диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики знову висунули «кіборгам» ультиматум — піти до 17:00 з нового терміналу. Якщо цього не зроблять, то їх знищать. Наші хлопці — вибрали бій!  Внаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Горілими останками російських солдатів були завалені рубежі вздовж лінії оборони. Українські бійці продовжили контролювати територію.

ВОНИ ПРОТРИМАЛИСЯ ДО КІНЦЯ…

Остання ротація у ДАПі відбулася в ніч з 13 на 14 січня 2015 року. Цього дня бійці з 7-ї та 9-ї рот 80-ї окремої аеромобільної змінили солдатів 93-ї бригади ЗСУ. Але – не всіх. Четверо воїнів вирішили лишитись до кінця.

Боєць 93-ї бригади Євген Ковтун про добровольців його частини, які відмовились евакуйовуватись:

«У день, коли вони повинні були виїхати, я перед відходом на пост з усіма своїми попрощався, бо, в принципі, вже все зрозуміло було. Коли повернувся – виявив, що троє з них сидять на місці і п’ють чай. Запитав у них, чому вони не виїхали, адже термінал вже був у вогні. Один мені відповів: «Знаєш, Женя, ми вирішили, що або вийдемо всі, або не вийде ніхто». Ці троє загинули під час безперервних боїв за аеропорт. Вони протрималися до кінця…»

15 січня в аеропорту почалася конкретна бійня. До наших оборонців пробивається підкріплення. ОБСЄ закликало всі сторони негайно припинити бойові дії й вивести важке озброєння і збройні загони з летовища. Найгарячіше стало 16 січня. Бій тривав з 6-ї ранку до 2-ї ночі.

Спогади військовослужбовця 80-ї бригади ЗСУ Ярослава Гавянця:

«Нас було близько 60-70 осіб. У той момент ми виявились в оточенні. Коли противник розвалив вежу та східну частину терміналу, то отримав доступ на перший поверх. Коли танком пробили південну сторону, то забралися на 3 поверх. Ми ж були на другому. Того дня нас закидали газом, через що вимушено відійшли на край терміналу, де був доступ наскрізного повітря. Протигазів не було, бо ніхто не сподівався, що застосують газ. Так ми залишилися на території 50х50 метрів, стали в кільце, посередині встановили боєкомплект і працювали: одні відстрілювались, інші чистили автомати, решта заряджали набої. На той момент у нас було кілька бойових втрат, адже стріляли танки, РПГ. Однак «викурити» нас бойовики не могли…»

Також у ніч з 16 на 17 до нового терміналу прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 осіб,  які одразу долучаються до бою. 17 січня «кіборги» відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат, евакуйовано 23 поранених українських бійців та вивезено тіла трьох загиблих.

19 січня в Генштабі ЗСУ заявили: ситуацію в аеропорту контролюють «кіборги». Президент Порошенко заявив, що дав доручення відповісти на атаку ворога, оскільки ті не давали винести загиблих і поранених з-під обстрілу. Того дня ворог, запросивши перемир’я для виведення поранених, підірвав верхній поверх, на захисників упали бетонні конструкції.  Кілька людей потрапили під завали, але їх відкопали. Станом на першу половину дня в бою загинув один український воїн, ще 10 зазнали поранень. Згодом було вщент зруйновано диспетчерську вежу керування польотами, яку героїчно тримали всього шестеро кіборгів 90-го окремого аеромобільного батальйону: «Багдад», «Сергій», «Вась-вась», «Доктор Хаос», «Тайсон» і «Павук», якого з пораненням повезли до Водяного (помер по дорозі). Пізніше до них, дивом врятувавшись, приєднався «Лєший». Після вибухів у новому терміналі розпочався сильний масований наступ з усіх боків. Утім українські захисники продовжували героїчно захищати руїни вежі. 

20 січня 2015-го... Помічник міністра оборони Ю. Бірюков повідомив, що вранці декілька десятків ВДВ пішли на допомогу бійцям в аеропорту. Був густий туман, видимість була близько 20-30 метрів. Ще гіршою видимість була в ДАП — пересуватися потрібно було по плоскому бетонному столу, без єдиного орієнтира. І вони промахнулися на 800 метрів, взявши трохи лівіше й потрапили прямо в місце концентрації бойовиків. Був бій. Були загиблі. І 8 бійців потрапили до полону. Через добу кіборги з вежі підібрали трьох поранених, ними виявився екіпаж одного з трьох спалених тягачів, які їхали рятувати їх з оточення. В аеропорту тривали жорстокі бої. Злітно-посадкова смуга повністю виведена з ладу, а українські підрозділи продовжували завдавати бойовикам важких втрат у живій силі та техніці. 

21 січня російсько-окупаційні війська підірвали перекриття нового терміналу Донецького аеропорту, серед українських військових були загиблі й поранені. Новий і старий термінали та вежа повністю знищені.

Протягом двох днів не дочекавшись транспорту під лютою загрозою смерті, бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти і заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, надалі рухаючись маршрутом «Доктора Хаоса» кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1-ї до 3-ї години ранку, кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів.

Останнім вийшов приблизно 5.30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним «Fly»  Андрій Казмірчук із Хмельниччини, який зумів вибратися з-під уламків бетону підірваного термінала. Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва.

Зі спогадів Олега Мікаца (генерал ЗСУ, який у 2014-2015 роках командував 93-ю бригадою у районі Донецького аеропорту):

«Був період, коли ротації до аеропорту проходили через блокпости російських бойовиків та під їхнім наглядом задля зменшення втрат особового складу під час ротації.

За першими Мінськими домовленостями було визначено, що сторони не могли наближатися одна до одної. Мінські угоди тоді для українського війська були можливістю отримати перепочинок, перегрупуватися. І через СЦКК вирішили проводити ротації через блокпости окупантів. Їх проводили щотижнево й була можливість проводити ротацію у терміналах без загрози життю бійців.

А боєприпаси доставляли іншим шляхом.

І коли "Купол" (Олексій Оцерклевич, тоді заступник комбата 1-го мехбату 93-ї бригади) зустрічався з "Моторолою" і йому зраду приписували через рукостискання - саме у той час українським військовим вдалося "Урал" повністю завантажений боєприпасами і речами й відвезти на вежу управління польотами. Адже напередодні туди влучив снаряд і бійці, які були там, залишилися фактично з одним боєкомплектом при зброї, все інше здетонувало і згоріло. А зустріч "Купола" з "Моторолою" дала можливість відволікти супротивника і машина змогла заїхати, розвантажитись і виїхати.

Ще дуже допомагав волонтер, який створив радіокерований електромобіль з камерою. Ним могли по 400 кг вантажу завозити. Але десь перед Новим роком його втратили. Він тихо їхав на електродвигуні, вночі його не було видно. Але завис на якомусь бордюрі і почав газувати. Електродвигун нагрівся, його побачили у прилад нічного бачення і підбили. Та навіть після цього хлопці, які були на вежі управління польотами, зробили вилазку і всі боєприпаси забрали».

22 січня у прес-центрі АТО повідомили, що загинули 10 військових, 19 отримали поранення, «кіборги» відступили із Нового терміналу, але аеропорт не покинули, бої тривають. Того ж дня новий термінал покинули останні українські захисники, таким чином оборона цієї ділянки фронту тривала 242 дні. Ю. Бірюков повідомив, що сили АТО закріплюються вздовж паркану з північної сторони аеропорту. В. Селезньов повідомив, що сили АТО чинять опір за злітною смугою і продовжують утримувати деякі об'єкти. Також стало відомо, що 16 українських бійців під час боїв попереднього дня отримали поранення та потрапили у полон, 6 військових загинуло. Станом на вечір 22 січня в Донецькому аеропорту залишилися не менше двадцяти українських військових — мають можливість відступити, однак продовжують бій. Того ж вечора до «кіборгів» прибуло підсилення з 79-ї аеромобільної бригади. Аеропорт розташований у межах досягнення всіх вогневих засобів, за винятком стрілецької зброї, українські військові продовжують контролювати його територію.

22 січня о 9.30 батальйонно-тактична група «1-ї слов'янської бригади» ДНР, підкріплена 10-ма танками Т-72 та протитанковою батареєю МТ-12, атакувала позиції ОП «Зеніт» (в/ч 1428 ППО) зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ «Дика качка». З бункера ОП «Зеніт» на той час безпосереднє керівництво обороною ДАПу здійснював начальник ГШ ЗСУ та командувач ВДВ. Бойовикам вдалося повністю зімкнути кільце навколо позиції зведеного загону ПС та залишків батальйону 95 бригади. В результаті 9-ти годинного бою ворога було повністю знищено, позицію розблоковано, а ворожу техніку спалено вщент (1 Т-72 з пошкодженим приводом башти зміг повернутися на Спартак). В результаті бою було взято в полон 7 бойовиків, захоплено 2 БТР-80, 4 МТ−12 (одна одиниця в справному стані, була встановлена на позиції «Зеніт» та вела обстріл промзони Спартака). З боку зведеного загону ПС ЗСУ загинули 2 військовослужбовці: майор Василь Петренко «Моцарт» (пост «Вінниця») та солдат Денис Попович «Денді» (пост «Грач»).

22 січня під час виконання бойового завдання біля аеропорту «Донецьк» у складі своїх екіпажів сержант Костянтин Балтага, командир танка старшина Анатолій Скрицький, солдат Володимир Суханін, навідник солдат Дмитро Тринога вели вогонь на ураження противника, пробиваючи кільце оточення для виходу українських підрозділів. Під час ведення бою з ладу вийшла гармата танку. Гармату було силами екіпажу відновлено не припиняючи бою. Старшина Скрицький, сержант Балтага та солдат Тринога були поранені, але не покинули бойових позицій.

22 січня підполковник Олег Климбовський перебував на блокпосту з двома десантниками, із озброєння — ПТРК «Фагот». Почався обстріл, терористи підвели до блокпоста 30 танків, БТР та автомобілів з українськими упізнавальними знаками. Скоординувавши свої дії з іншими блокпостами, українські вояки відкрили вогонь. В бою було знищено 4 танки, 4 БМП, 2 БТР, 1 МТЛБ, 7 «Уралів», 1 КрАЗ, 4 протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра», 1 автоматичний станковий гранатомет АГС-17 «Пламя», також РПГ та кулемети «Утес». Загинув старший сержант Іван Альберт. Підполковник Климбовський контужений, поранений осколками гранат, втратив свідомість. Дістатись бункера командного пункту йому допоміг контужений старший сержант Андрій Сенечко

На ранок 23 січня до аеропорту намагалася проїхати машина з півтора десятки терористів, українська розвідка їх ліквідувала, одного залишили в живих. Тієї ж ночі вдалося визволити 3 українських військових та повернути тіла 8 загиблих бійців. Того ж дня українські силовики знищили загін «кадировців» в руїнах аеропорту — влаштували танці на руїнах. Волонтер Роман Доник: «У розпал радощів прилетіла кара небесна у вигляді одного пакету РСів (20 снарядів Граду). А потім ще хвилин 40 кара шліфувала ствольною артилерією».

З 23 на 24 січня під аеропортом вантажівки з бойовиками та російськими військовими потрапили під обстріл, понад 20 терористичних осіб загинули, 10 потрапили в полон.

24 січня проведена операція з евакуації поранених українських вояків 93-ї ОМБр, шість бійців доставлені в шпиталь. Того ж дня українська влада оприлюднила дані, що за останні 5 діб в боях за аеропорт знешкоджено 85 бойовиків, 53 поранено, знищено 7 танків, 12 броньованих машин, 9 одиниць автомобільної техніки, гармату МТ-12. З української сторони загинуло 18 військових, 235 поранено. 25 січня українська артилерія знищила 2 гармати противника.

24 січня вийшли з оточення бійці 90-го аеромобільного батальйону, які дві доби в пекельних боях тримали будівлю пожежної служби летовища. На той час на летовищі їх лишилось всього семеро: п’ятеро снайперів та двоє приданих кулеметників із роти вогневої підтримки батальйону. Снайпери — «Адам», «Рекс», Володя Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Толя Левчук «Фокс». І кулеметники — Вітя Левицький «Жмеринка» та боєць з позивним «Вовк».

У частині їх деякий час вважали зниклими безвісти, або ж і загиблими. А між тим ворог казився від безсилля, нездатний усіма своїми силами вибити сімку незламних «кіборгів».

27 січня українські військовики відвоювали частину аеропорту, успішний бій було сплановано та проведено задля можливості забрати тіла сімох воїнів, що раніше загинули.

У різний час в аеропорту й прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних бригад, 93-ї окремої механізованої та 57-ї окремої мотопіхотної бригад, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу й багато інших. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких – посмертно.

Втрати російських військ за даними української сторони складають загиблими близько 800 вояків, пораненими від 1,500–2,000 вояків. Кількість втрат так званого «народного ополчения Донбассу» навіть ніхто не рахував.

За даними українського незалежного проекту «Книга пам'яті полеглих за Україну», які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими. Волонтер проекту Герман Шаповаленко підкреслив, що число 100 — не заокруглення, а верифікований перелік. Точне місце загибелі чотирьох бійців не вдалося встановити, тому їх імена не були внесені до цього переліку. Ще четверо чоловік на січень 2018 були відсутні у тому списку — їх тіла не були знайдені — вони рахуються зниклими безвісти (один з них, вірогідно, зрадник). Враховуючи ці фактори, повний перелік імен може дещо змінюватися і складати від 96 до 109 прізвищ. Число поранених оцінюють у 305 осіб, 24 потрапило у полон.

Вічна пам’ять і слава захисникам України!!!


Джерела:

Вікіпедія. Вільна енциклопедія

Армія Inform

Новинарня

Офіційний веб сайт Міністерства оборони України

Youtube канал Генерального штабу ЗСУ

www.bbc.com

Los Angeles Times

Радіо Свобода

 

 

Список загиблих українських військових (за матеріалами “Книги пам’яті”): – Молодший сержант Алексейчук Владислав Володимирович (“Елвіс”)
– Доброволець Андрєєв Сергій Володимирович (“Каспер”)
– Старший солдат Атаманчук Олександр Олександрович
– Солдат Байдюк Володимир Іванович (“Морпіх”)
– Майор Байненков Борис Михайлович (“Бойок”)
– Солдат Баранов-Орел Сергій Анатолійович
– Старший солдат Білий Денис Анатолійович
– Солдат Білик Ігор Вікторович (“Кот”)
– Молодший сержант Боднарюк Олександр Васильович (“Бандит”)
– Солдат Брановицький Ігор Євгенович (“Натрій”)
– Солдат Бузенко Володимир Петрович (“Італієць”)
– Сержант Буйлук Анатолій Андрійович (“Буйок”/”Веселун”)
– Старший сержант Вітишин Іван Васильович (“Тесть”)
– Доброволець Воловик Всеволод Валентинович (“Сєва”)
– Старший сержант Гаврилюк Андрій Петрович (“Бур”)
– Солдат Гасюк Віталій Аркадійович (“Юрист”)
– Сержант Голота Юрій Анатолійович
– Молодший сержант Горбань Андрій Вікторович
– Молодший лейтенант Горбенко Святослав Сергійович (“Скельд”)
– Солдат Григор’єв Василь Леонідович (“Хімік”)
– Солдат Грицан Андрій Володимирович (“Каптер”)
– Солдат Грошев Олександр Іванович
– Солдат Ґудзик Дмитро Васильович
– Солдат Дацюк Юрій Анатолійович
– Сержант Демчук Вадим Володимирович (“Дим”)
– Солдат Доценко Анатолій Ігорович (“Кент”)
– Солдат Євдокименко Іван Миколайович (“Ляшко”)
– Солдат Завірюха Олександр Ігорович
– Старшина Загуба Володимир Миколайович (“Лєший”)
– Солдат Здебський Богдан Богданович
– Молодший сержант Зінич Ігор Вікторович (“Псих”)
– Сержант Златьєв Сергій Анатолійович (“Чорний”)
– Старший лейтенант Зубков Іван Іванович (“Краб”)
– Молодший сержант Зулінський Сергій Миколайович (“Зулік”)
– Старший прапорщик Іванцов Сергій Володимирович
– Солдат Іщенко Сергій Михайлович
– Солдат Касьянов Сергій Олексійович
– Старший сержант Ковальчук Віктор Сергійович
– Старший солдат Козак Володимир Миколайович (“Козак”)
– Полковник Колесніков Павло Олександрович
– Капітан Колодій Сергій Володимирович
– Старший лейтенант медичної служби Кондратюк Олександр Іванович (“Чорний Вовк”)
– Старший солдат Коношенко Руслан Сергійович (“Поет”)
– Молодший сержант Костюченко Юрій Миколайович
– Солдат Кравченко Павло Станіславович
– Молодший сержант Кривонос Станіслав Григорович
– Капітан Кулигін Олег Борисович (“Шахтар”)
– Сержант Кунденко Володимир Іванович
– Солдат Купріянов Андрій Олександрович (“Якут”)
– Солдат Кушнір Юрій Іванович (“Ромео”)
– Молодший сержант Лисенко В’ячеслав Олексійович
– Капітан Литвинов Іван Олександрович (“Іван”)
– Майор (посмертно) Лізвінський Валерій Іванович
– Капітан Марковський Володимир Геннадійович
– Солдат Марченко Іван Миколайович (“Мім”)
– Сержант Марченко Олексій Володимирович (“Сєдой”)
– Солдат Мельник Вячеслав Олександрович (“Анчоус”)
– Солдат Миронюк Андрій Миколайович (“Сет”)
– Солдат Моргун-Білявський Олександр Миколайович (“Знахар”)
– Солдат Мусієнко Олег Петрович
– Старший сержант Нагорняк Віталій Володимирович (“Даніла”)
– Солдат Нетребко Олег Володимирович
– Старший солдат Олефір Олександр Павлович (“Борода”)
– Солдат Опанасенко Валентин Леонідович (“Партизан”)
– Старшина Осаулко Юрій Леонідович (“Єсаул”)
– Солдат Панченко Олексій Анатолійович
– Солдат Петров Сергій Юрійович
– Старший солдат Пєтухов Дмитро Юрійович
– Солдат Пивоваров Олександр Сергійович
– Солдат Питель Олександр Володимирович (“Молот”)
– Підполковник (посмертно) Півень Євген Олексійович
– Капітан (посмертно) Подолянчук Євгеній Петрович (“Жека”)
– Солдат Подфедько Любомир Сергійович
– Солдат Полицяк Петро Петрович (“Чорний”)
– Солдат Полянський Ілля Анатолійович
– Солдат Присяжнюк Руслан Анатолійович (“Шаман”)
– Солдат Ремішевський Віталій Валентинович
– Солдат Савчук Петро Васильович
– Солдат Самак Микола Миколайович
– Молодший сержант Сідлецький Сергій Юрійович (“Іспанець”/”Грізлі”)
– Молодший сержант Скляров Дмитро Сергійович (“Скляр”)
– Солдат Смолярчук Василь Іванович (“Чапаєв”)
– Солдат Соколачко Юрій Іванович
– Старший солдат Соколовський Денис Михайлович
– Доброволець (лейтенант поліції) Сухіашвілі Тамаз
– Доброволець Табала Сергій Олександрович (“Сєвєр”)
– Солдат Терещенко Андрій Сергійович
– Лейтенант Тищик Олексій Олександрович
– Солдат Трух Володимир Володимирович
– Солдат Франишин Дмитро Юрійович (“Злісний Гном”)
– Солдат Фурдик Дмитро Миколайович
– Солдат Хроненко Анатолій Петрович
– Старший солдат Хруль Олександр Григорович
– Солдат Челяда Олександр Олександрович
– Молодший сержант Черниш Олег Сергійович
– Молодший сержант Чупилка Анатолій Михайлович (“Свобода”)
– Солдат Шевчук Леонід Володимирович (“Чечен”)
– Солдат Шешеня Вадим Валерійович
– Солдат Шолодько Ігор Васильович (“Спец”)
– Старший солдат Яцина Євген Вікторович (“Беня”)

 

 

Війни, Історія, Україна, Кіборги, Московсько-Українські війни, ДАП

Допомога проекту

На сайті 353 гостя та 0 користувачів

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2019 ПроСвіт 
Всі права застережені