Трагедія зниклого села: Великий Шумськ

В травні 2016 року пошуковці ГО «Історико-патріотичного об’єднання «ПОШУК» виявили масове поховання жертв "красноґо тєррора" 1920—1930-х років на території колишнього села Великий Шумськ — поблизу військового полігону. Тільки за перші два дні були виявлені рештки тіл 40 людей. Загалом на цій території знайшли рештки більш ніж 170 убитих, 120 з них — діти. Діти різного віку, починаючи від грудних і закінчуючи 13-15 річними.

Трагедія сталася між груднем 1919 та січнем 1920 років. Масове вбивство цивільного населення пов’язане із діями продзагонів, які допомагали встановлювати радянську владу в Україні: жителів сіл брали у заручники, щоб змусити віддавати продовольство. Це підтверджується доповідними записками з архівів, в яких житомирське ЧК писало до Києва з приводу безчинства продзагонів на території села Великий Шумськ.

Мова йде про роки, коли більшовики розпочали так звану політику військового комунізму, відбираючи у селян все що вони заробили. Продзагони збирали зерно і передавали його для потреб червоної армії або маргіналів, які пішли на їх заклики. Тому, природно, що люди бралися за зброю. Чоловіки йшли воювати, а в селах залишалися жінки, діти, та люди похилого віку, саме їх більшовики і брали в полон. Натомість вимагали у повстанців здатися або віддати увесь провіант, який переховували переважно в лісах. У разі ж невиконання вимог, більшовики знищували затримане населення, більшістю якого були діти та жінки. При чому вбивали людей по-звірячому, не використовуючи жодного набою.

Ні на черепах, ні на кістках слідів від кульових поранень не виявлено. Травми наносилися лише рублячими або колючими предметами. На деяких рештках були відрубані кістки ніг, при чому нанесені людям рани були прижиттєвими. Закінчивши розправу, представники «продзагонів» хоронили вбитих селян в окопах, які були викопані ще за часів першої світової війни, поблизу річки Гнилоп’ять. Людей просто кидали до окопу і засипали.

Варто зауважити, що події у Великому Шумську за датою збігаються з найдраматичнішими подіями в історії Української Народної Республіки: оточення залишків Дієвої Армії УНР під сусіднім Любарем у "Трикутнику Смерті", "Любарська катастрофа", "отаманське безголів’я" і викрадення скарбниці УНР отаманом Волохом під час його зради й переходу до більшовиків, втрата Державності і Незалежності УНР.

Кінець грудня 1919 — початок січня 1920…

У 1923 році у селі була утворена Шумська сільська рада у складі сіл Шумськ та Малий Шумськ, хуторів Грузськ, Глинне, Коротинка, Миколаївка, Стеценків хутір.

Зазнало втрат село і під час Голодомору 1932-33-х років – достеменно відомо про смерть 44 людей. Тому не дивно, що жителі Велико-Шумська не підтримали колективізацію. Газета «Ленінський шлях» за 14 вересня 1933 року занесла місцевий колгосп на «чорну дошку» за зрив планів осінньої сівби.

Отож у другій половині 1930-х років розпочались репресії та примусові депортації селян до Сибіру. Були засланні усі 222 двори (хоча на кінець 1922 року у Шумську налічувалось 450 дворів, а населення становило 2578 осіб).

Тоді ж у більшовицького уряду з'явилась ідея розмістити на навколишній території танковий полігон, а для цього було необхідно знищити село. Цим планам завадила Друга світова війна. Проте, у 1946 році жителів знову примусово переселено, цього разу до сусіднього села Гуйва. Будинки танками зрівняли з землею. Про село нагадує лише старе кладовище та могильна плита жительки Глібко Марії Ільївни, яка у 1946 році відмовилась переїжджати та була розстріляна на місці.

Сільська рада ліквідована 20.08.1952 р. у зв'язку з передачею землі до так званого спецфонду – будівництвом танкового полігону, який створювався генералом Гаркушею.

Під час будівництва полігону на території Шумського урочища було віднайдене древнє городище.

У 1966 році проведені розкопки під керівництвом І. П. Русанової виявили, що городище датоване IX—X століттями.

Було виявлено поглиблення хрестоподібної форми з плоским дном і вертикальними стінками, орієнтоване по лінії північ-південь. Розміри цього поглиблення складають 14,2 на 11 м, глибина 40-50 см. У центрі розташована велика стовпова яма, заповнена камінням і оточена іншими стовповими ямами та камінням. Судячи з виявленої золи, в центрі поглиблення розпалювався вогонь.

Також поблизу виявлений могильник з трупоспаленнями, що мав вид обмеженого невеликим ровом круглого майдану (з діаметром 5 м.), з прокаленою поверхнею і шаром вугілля товщиною близько 50 см.

На сусідньому (вздовж по березі) мису Гнилоп'яті виявлений один житловий будинок та господарські споруди. Будинок цей, судячи з усього належав жерцеві.

На території городища виявлена ​​кераміка IX—X ст., кремінний наконечник стріли, перепалені кістки бика і птахів. Отож група вчених дійшла висновку, що тут розміщувався дім старійшини-жерця.

Скільки ще таких невідомих зниклих, стертих з мапи, ліквідованих російською владою (у всіх її проявах — від царизму  до сучасної) селищ по всій Україні? Скільки ще таких невідомих масових поховань на всьому українському етноґрафічному терені, який значно більше сучасних кордонів України? Скільки ще таких невідомих масових поховань закатованих цивільних українців в кожному населеному пункті?

Питання риторичні…

Війна за Україну триває і нікому не вдасться оминути цієї війни.

Джерела:

Times.zt.ua

Вікіпедія

тексти.org.ua

Порохівниця

Журнал Житомира