Повстання на СКР-112

СКР-112 фото А. Кузенкова

Подія, що сталася 21 липня 1992 року в Україні, залишила помітний слід в історії Українського військового флоту. Відважний перехід сторожового корабля Чорноморського флоту СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка із Кримської військово-морської бази в порт Одеси здійняв справжній «дев’ятий вал».

Історія, Україна, Чорноморський флот, Жибарєв, Настенко

Детальніше:Повстання на СКР-112

Бої за Вапнярку влітку 1919 року

Vapnairka

Ситуація влітку 1919 року для українців складалася дуже несприятливо: на зовнішній арені — Українська Народна Республіка майже не визнавалася, а на внутрішній — її влада концентрувалася у кількох містах та славнозвісному «вагоні Директорії», що під тиском більшовиків та денікінців поступово відкочувався на Захід. Дипломатичні місії не допомагали, адже супротивники не визнавали самого права українців на власну державність, а нейтральні сторони, в тому числі, дуже поважна після Першої світової війни Франція, робили ставку на російських монархістів.

Україна, УНР, Московсько-Українські війни, Олександр Удовиченко, Олександр Вишнівській, Мішка Япончик, Вапнярка, 3 Залізна дивізія, сотник Довгаль, Визвольні змагання

Детальніше:Бої за Вапнярку влітку 1919 року

Караїми

Qaraylar T
Караїми – один із небагатьох корінних народів України. На сьогодні в Україні їх залишилось близько тисячі осіб. Існують малі громади караїмів в Галичі, Луцьку, Києві, Львові та Харкові. Найбільше караїмів проживає на території Криму: Євпаторія, Феодосія, Севастополь, Сімферополь, Бахчисарай. Як і для кримських татар та кримчаків Крим став прабатьківщиною для караїмів.

Самоназва – “Карайлар” [qaraylar] (множина), при чому “Караїм” – це теж множина, але семітською мовою (давньоєврейською, або гебридською).

Історія, Україна, Крим

Детальніше:Караїми

Польський «Зимовий похід» в Україну в 1651 р.

18 серпня 1649 року був підписаний доленосний для козацької України та Речі Посполитої Зборівський договір. На той момент основною задачею як польської, так і української сторони було дотримання status quo. З боку Хмельницького було ініційовано питання про встановлення «демілітаризованої смуги» між землями Війська Запорозького та Речі Посполитої.

Але всі потуги для замирення видаються примарними, адже польська сторона продовжує розглядати силовий варіант «діалогу» з Військом Запорізьким. У жовтні 1650 р. король Ян Казимир поінформував папського представника Д. Торреса про плани зимового наступу на козацькі території. Як не дивно, але польський король і досі не розумів усієї серйозності ситуації, що склалася на території України, й мав надію після очікуваного придушення «бунтівників» розпочати війну з Туреччиною за венеціанські гроші вже в союзі з козаками1.

Походи, Історія, Польща, Україна, Козаки, Іван Богун, Данило Нечай

Детальніше:Польський «Зимовий похід» в Україну в 1651 р.

Іван Пулюй

У віці 72 років, у четвер, 31 січня 1918 р. у Празі (тоді – Королівство Богемія, Австро-Угорщина), буквально на десятий день після проголошення незалежності Української Народної Республіки, помер великий патріот та знаний вчений, автор 50 наукових праць із фізики та електротехніки Іван Павлович Пулюй.

Тризна була велелюдною. Виступаючи на громадській панахиді, ректор Німецької вищої технічної школи в Празі (Deutsche Technische Hochschule Prag) професор Карл фон Бах, звертаючись до покійного, сказав так:

Ти був не тільки людиною твердих переконань та яскравою особистістю, але також людиною, що знала, як дотримуватися вірності, передусім – вірності народові, з якого Ти вийшов... Доля дозволила Тобі побачити ранішню Зорю свободи, до якої піднявся з темних воєнних хмар Твій народ, якого Ти любив до останнього подиху, і її перші сонячні промені побажали озолотити кінець Твого сповненого праці життя.

Перед смертю видатний учений наказував поховати його в Україні, у рідному Гримайлові, де вже знайшли вічний спокій: батьки – Павло та Ксенія Пулюї, брат Микола, сестра Марія. Утім, довелося лягати у гостинну богемську землю. Поховали українця на празькому цвинтарі Мальвазінки (Hřbitov Malvazinky).

Богослов, доктор натуральної філософії та всесвітньо відомий фізик, перекладач Біблії українською мовою та дійсний член Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка, футуролог та астроном, електротехнік, винахідник і просвітянин, педагог і поліглот, організатор науки та склодув, доцент, професор, почесний член Віденського електротехнічного товариства та публіцист, консультант із будівництва електростанцій, ректор Німецької вищої технічної школи в Празі та державний радник з питань електротехніки Чехії і Моравії, нарешті – багатодітний батько та ніжний чоловік… Чи не забагато для людини? І як за одне життя в усіх іпостасях можна виявити себе?

Історія, Україна, Історичні особистості, Іван Пулюй, Х-промені, Рентген, Теолог, Фізик, Електротехнік, Філософ, лампа Пулюя, Pulujlampe, Українські винахідники

Детальніше:Іван Пулюй

Михайло Терещенко

Тере́щенко Миха́йло Іва́нович
(18 (30) березня 1886, Київ, Російська імперія — 1 квітня 1956, Монако) — український підприємець, цукрозаводчик та землевласник, меценат.

Людина, якій заздрили і ненавиділи всі,  яка прожила життя, що не снилося жодному сценаристу Голлівуду. Життя, яке починалось як у казці, а розвивалось як у фільмах жахів. 

Народився у родині заможних і успішних, хто мав все, що можна бажати в Україні чи Московії, а також і вілли на Лазурному узбережжі, квартири в Парижі, інших столицях, знайомства і дружбу з богемою, такими відомими родинами, як Ротшильди і ко. 

Родина Терещенків була настільки багата, що в Києві, де були її основні активи, жартували: «Спочатку Терещенко зводили собори для хрещення своїх дітей. Коли діти підросли, почали будувати для них гімназії та університети, а потім — банки і контори, щоб їм було де працювати». 38 цукрових заводів, десятки тисяч гектарів ріллі, сотні тисяч робітників. В ті часи чи не кожен десятий українець працював на сім'ю Терещенко. Коли Михайло очолив цю торгово-промислову імперію, йому було всього 16 років.

Історія, Україна, Історичні особистості, Українські підприємці, Терещенко

Детальніше:Михайло Терещенко

Українська Перша світова: бої УСС за гору Маківка


Бійці УСС. Гора Маківка, квітень 1915 року (фондова збірка, Мейл-Арт Музей, місто Львів)

Перша світова війна, завдяки специфічному осмисленню історії за радянських часів, досі у суспільній свідомості залишається такою собі «чужою» війною. Разом з історією Першої світової повз людську свідомість проходять і історії українців, які брали в ній участь. За підрахунками дослідників, це не менш як 4,5 мільйонів чоловіків і жінок. Ця війна почасти стала не лише тим полем, де представники українського народу, що служили в арміях-противниках, проливали кров одне одного, а й історичним місцем чи не перших за довгий час серйозних (зокрема, військових) контактів між українцями, розділеними поміж двох імперій.

Війни, Історія, Україна, УСС, Українські січові стрільці, Маківка

Детальніше:Українська Перша світова: бої УСС за гору Маківка

Оборона Донецького аеропорту 2014-2015 років

Фрагмент плакату Юрія НерослікаВони постали каменем,
мов неприступна скеля, 
на них залізом плавленим
валились сотні тонн, 
та їх кістки не тріснули —
не витримала стеля, 
та дух їх не зламався —
не витримав бетон! 

Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України – тривали з травня 2014-го до 24 січня 2015 року. 244 дні українські військові протистояли навалі російсько-окупаційних військ, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

Якби не було українських військових в аеропорті, все могло б не закінчитися для України втратою значних територій: ДАП сковував сили супротивника.

Війни, Історія, Україна, Кіборги, Московсько-Українські війни, ДАП

Детальніше:Оборона Донецького аеропорту 2014-2015 років

Київ 1919 року: Червоний терор та знехтувана республіка

Від січня 1918-го до серпня 1919-го Київ побував під сьома різними владами, номінально залишаючись у складі української держави. На той час в Україні відбувалася активна збройна боротьба між трьома силами: російськими червоною та білогвардійською арміями та військами УНР.

Війни, Історія, Україна, Козаки, УНР, Київ, Денікін, Божко, Київська катастрофа

Детальніше:Київ 1919 року: Червоний терор та знехтувана республіка

Трагедія зниклого села: Великий Шумськ

В травні 2016 року пошуковці ГО «Історико-патріотичного об’єднання «ПОШУК» виявили масове поховання жертв "красноґо тєррора" 1920—1930-х років на території колишнього села Великий Шумськ — поблизу військового полігону. Тільки за перші два дні були виявлені рештки тіл 40 людей. Загалом на цій території знайшли рештки більш ніж 170 убитих, 120 з них — діти. Діти різного віку, починаючи від грудних і закінчуючи 13-15 річними.

Трагедія сталася між груднем 1919 та січнем 1920 років. Масове вбивство цивільного населення пов’язане із діями продзагонів, які допомагали встановлювати радянську владу в Україні: жителів сіл брали у заручники, щоб змусити віддавати продовольство. Це підтверджується доповідними записками з архівів, в яких житомирське ЧК писало до Києва з приводу безчинства продзагонів на території села Великий Шумськ.

Історія, Україна, Повстання, Більшовики, Совєтськая Росія, Червоний терор

Детальніше:Трагедія зниклого села: Великий Шумськ

ПОСИЛАННЯ

На сайті 118 гостей та 0 користувачів

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

При повному або частковому використанні матеріалів посилання на http://prosvit.in.ua/ обов'язкове
Copyright © 2018-2022 ПроСвіт 
Всі права застережені